Шостий день

Білосніжні стіни із золотими оправами меблів мали розкішний вигляд.Довге і широке вікно із чорними шторами,на підвіконні якого можна прилягти.Дівчина довго оглядалася по кімнаті.Вона наче опинилася у безпечному місці.Нарешті відчула цей спокій в душі.

Вона відкрила двері і ступила в довгий коридор.Швидко минувши його,опинилася у просторій залі із великою люстрою на стелі та різноманітними картинами.

Дівчина ніби знала назву кожної,але вимовити її ніяк не могла.Вона дійшла до білосніжних дверей і раптом почула гучний крик.Обернулася і глянула у вічі чоловіка,після чого її тіло сильно затрусило.

Та спробувала відкрити двері,але вони були замкненими.Чоловік схопив її і ввів,але куди вона не розуміла.В її голові лише крутилася думка про замкнені двері,на яких вона так палко надіялась.

Тепер же вона у руках викрадача.У старій хатинці без розуміння причини її перебування тут.Коли сонце пробралося в кімнату до неї нарешті завітали.Хоч би ким не були ті,але на самоті їй було моторошно.Вони як завжди принесли їжу і терпимо чекали,поки вона поїсть.

–Ну що?Ти вже заспокоїлася?

Вона байдуже кивнула.

–Гаразд.То що тебе привело до таких поганих дій?

Вона здивовано підняла очі.Не могла повірити, що таке питання вони колись поставлять.Немов причину ясно не видно.

–То що?

–Я...Я...Хотіла втекти,–проказала швидко дівчина.

Вона не сповна зрозуміла що сказала,але ці слова додали їй упевненості.

–Так тупо і необдумано?Ти реально вважала,що тобі це вдасться?!

–Так,цілком.

–Ну ти й ідіотка,–засміявся інший чоловік, що стояв біля вікна весь час.Його невимушеність лякала.Він наче завжди жив цим.Цим злочинним світом.Він пірнув в нього з головою і тепер з легкістю ним мандрує,без жалості і переживаннями.А його ставлення і вічний сміх поряд із викраденою людиною,лише це доводило.

–Гаразд.Схоже ти геть безстрашна.

–Або ж просто зробила в стані шоку.

–Навіщо я вам?Я нічого не пам'ятаю.Ви тримаєте мене тут і нічого не робите для того,щоб повернути мені пам'ять.То ж чому ви мене просто не вб'єте?

–А нам відчитуватися перед тобою?Слухай дівчинко,якщо тобі тут нудно,то можемо повеселитися,–сказав вищий і повільно погладив руку,а потім різко потягнув волосся.–Хочеш повеселитися?–прошептав той солодко у вухо.

Тим часом інший спокійно спостерігав за тим.

По її тіло пробігло безліч мурах.Її чуть не знудило від жахливої думки.Проте чоловік відпустив  волосся і відійшов.Дівчина знову відчула страх.Чомусь їй не припало на думку,що вони можуть з нею так  жахливо вчинити.

–Іди в кімнату,–скомандував нижчий чоловік і вона одразу послухась.Ззаду вона відчувала хтивий погляд іншого чоловіка,а коли опинилася за дверима,то застрибнула на ліжко і лягла в позу ембріона.

Їй було страшно і вона не могла нічого вдіяти.Здавалось,що незабаром вона втратить розум.Дівчина ніби вперше відчула слабкість.Ту яку зазвичай сильні духом люди не відчувають.