Третій день

Дівчина прокинулася від дзвінкого і грубого голосу.Вона запитального глянула на прибулого.Чоловік був значно вищий чим попередній,проте обличчя було привітніше.

–Привітик,–вишкірився той.–Піднімайся, сніданок стине.

Дівчина не заставила себе чекати.Вона одразу ступила за тим.В кімнаті вже сидів знайомий.Поки вона їла запечене крильце із салатом, чоловіки тихо спостерігали за нею.

Коли та закінчила, чоловік спитав чи не хоче вона пити,а у відповідь отримав схвальний кивок головою.

За мить він повернуся із холодним чаєм.

Вона була дуже спрагла,тому митю бутилка стала пустою.Дівчина витерла рукою губи і опустила очі на підлогу,жадно вивчаючи криві лінії на дошках.

–То що?Ти справді нічого не пам'ятаєш?

–Ні,–відказала та.

–А якщо так.

Тут вона почула якийсь щолк.

Підняла голову і побачила навпроти себе пістолет,націлений на неї.Вона завмерла,а той повторив своє питання:

–То як тебе звати, скажеш?

–Я...не знаю.

Вона не могла відвернути погляд від зброї,якщо зробить хоч якийсь рух,то куля влетить в її голову,думала та.

–От бачеш,–нарешті мовив інший.

–Не забувай чия вона дочка.Її старий навіть за волосину від смерті рот не відкриє.

–Глянь на неї.Вона геть не схожа на нього.

–Рожов схожа.

–Ходім.

І ті пішли.

Виявилося привітний з першого погляду чоловік і не такий вже добрий.Він якийсь геть схиблений,проте більш балакучий ніж попередній.

І вони двоє знають хто вона...

Дівчина встала з-за стола і зробила кілька кроків до дверей.Вона вагалася підходити до них,але цікавість переборола страх.Ручка на дотик була холодна і шкірою було відчутно холод,що надходив з надвору.Раптом вона почула тріск і повернулась до стола.Одразу як вона сіла до будинку зайшов чоловік.Віг глянув на неї і обернувся,наче в пошуках відповідь на його питання в голові.Потім він підійшов до неї і, нахилившись,взяв її волосся в пучок та потягнув до низу.

–Ще раз до дверей підійдеш і я тебе лисою зроблю,ясно?–прошипів той.

Вона із сльозами в очах схвально закивала головою.

–Гаразд,–він відпустив її.–Незабаром прийде лікарь і огляне тебе.Якщо ти хоч щось бовкнеш не те,я тебе заживо закопаю.Ти все зрозуміла?

–Т...так.

–Тепер йди в спальню.І ось переодягнись.

Чоловік взяв із шафи якусь стару сукню і дав їй.

За мить вона вже була в ній і чекала на прихід лікаря.