Темрява

Поворот. Зустрічне авто. Темрява.

.

Привіт, я Марго. Мені 25 років і я абсолютно нічого не пам’ятаю.

Перше, що я побачила, коли відкрила очі, це високого чорнявого чоловіка з голубими очима. Знову темрява. Відкривши очі , я вже побачила знайомі обличчя та не знала, хто це. Це були мої батьки. Вони плакали і кликали лікарів. Я нічогісінько не розуміла. Я не знала ,хто я ,де я ,хто ці люди. Це було страшно. Єдине, що мені хотілося, це швидше все збагнути. Та для цього мені знадобилося не одна година.

Проходячи реабілітацію , я все згадувала цього чоловіка,  було відчуття, що я його знаю все життя. Розказуючи про нього батькам, вони не могли нічим помогти, адже не знали хто б це міг бути.

.

Я сиджу в палаті та вмикаю телевізор.

“Відома телеведуча Маргарита Бончук потрапила в ДТП та тільки недавно вийшла з коми.”

Я вимкнула телевізор, там були фотографії мого обличчя ,зараз воно не таке… не таке , як раніше. Дивлячись у дзеркало , я бачила лису голову, шрам на брові ,щоці і губі. Синці вже зійшли , адже в комі я пробула пів року. Лікарі не давали шанси ,що я виживу. Так що, я дякую долі, що все обійшлося шрамами та втратою пам'яті.

.

Через місяць Марго виписали з лікарні. Вона зайшла в квартиру і відчула запах чоловічих парфумів. Та нікого не було. Маргарита лягла на ліжко і задрімала. Їй снився цей чоловік кожен день. Але цього разу він сказав “Я Борис” і зжав їй руку, Марго проснулася в холодному поті. Подивилася на годинник , він показував 10 годину вечора. Вона вирішила прогулятися, вділа спортивний костюм та взяла навушники. Грала пісня групи “Один в каное” , а молода дівчина безстрашно гуляла вулицями рідного міста. Їй здавалося, що нічого гіршого ніж з нею сталося, статися не може. Та вона та помилялася.

.

Я зайшла в останній поворот і до мого будинку лишалося всього  метрів 20. Та тут , о дідько…

-еееей дівчино – видав їдким низьким голосом чоловічий голос.

Удар. Темрява.