Глава 18

Коли вийшла з ліфта, побачила дивну картину: прибиральниця лежить прямо на лаві біля дверей, що ведуть на спільний балкон. Підбігши до неї, і переконавшись, що вона лише спить, я підперла двері балкона її відром, щоб аромат, який тягнеться від моєї квартири, почав вивітрюватися.
Нарешті, увірвавшись у своє житло, я побачила, звідки з'явився цей задушливий запах: на підлозі біля секретера лежить пелюстка конюшини, тільки зараз вона чомусь не зеленого, а отруйного помаранчевого кольору. Цікаво, як ця маленька «магічна розбишака» примудрилася вилізти назад із ящика? Та ще й приспати своїм запахом половину будинку. Заштовхавши рослину назад у секретер, я відкрила навстіж усі вікна та двері у квартирі. Приблизно через годину запах почав випаровуватися. Прибиральниця, прийшовши до тями, продовжила прибирання, як ні в чому не бувало, не дивлячись на те, що вже ніч.
Чекаючи поки дух кольє ельфійської богині зовсім випарується, роздумувала над тим, що, схоже, Артон Гольдмінд помилився. І на мене не діють не тільки міцні напої, а й їдкі запахи деяких неприборканих магічних рослин.
Вночі я знову прокинулася від звуку води, що дзюрчить. У ящику секретера лежало чергове послання:

        «СМР»
Опис спецзавдання № 6 для агента «Аметис»

Агенту Аметис негайно прибути на міжпортальну залізничну станцію, щоб вирушити на Щорічний весняний бал на честь перемир'я.
Куратор СМР у світі драконів: спадкоємець панівної династії – Мирак Нревів.
Координатор на час подорожі до місця призначення: провідниця міжпортального поїзда – агент «Сяйв».
Пароль: Підкажіть, будь ласка, час прибуття поїзда на кінцеву станцію.
Відповідь: «Міжпортальний магічний експрес прибуде у світ драконів за дванадцять магічних годин».

Глава СМР             підпис              В. Арвід

Щось кожне наступне описання спецзавдання все хитромудріше попереднього. Знову доведеться самій з'ясовувати деталі. Замислившись про це, я подивилася в дзеркало: раптом мій погляд упав на текст послання, придивившись до якого, я завмерла мов вкопана. 
Ім'я куратора СМР у світі драконів у відображенні дзеркала читалося зовсім по-іншому, а точніше навпаки: Мирак Нревів – Карим Віверн.
Відійшовши від першого шоку, я подумки стукнула себе по лобі. Як я раніше сама не здогадалася? Адже все лежало на поверхні! Віверн – прізвище, яким представник панівної династії драконів користувався в нашому світі. Так у літературі іноді називають один із різновидів драконів. Будучи фанаткою фентезі, я це знала. А ще його татуювання! Тепер абсолютно ясно, що те, що мені вдалося побачити на тілі Карима – це крило дракона, а не птаха чи кажана.
Єдине, що неясно: навіщо такій вищій магічній істоті, як дракон, знадобилося видавати себе за комерційного директора нашого івент-агентства? Ну, і найголовніше питання: що йому потрібне від мене?
Щоб якнайшвидше дізнатися відповіді на ці запитання, я переодяглася в чорну службову форму і, помістивши на браслеті зображення дракона в порожню нішу, пірнула в портал.
Опинившись у маленькій кімнаті, я насамперед глянула на себе в дзеркало, але жодних змін у своїй зовнішності не помітила. На манекені висить: чорна оксамитова дорожня сукня та довгий чорний плащ із широким капюшоном. На столику лежить квиток на міжпортальний потяг. 
Переодягнувшись у новий одяг, я відчинила двері, за якими на мене чекав перон залізничного вокзалу. На рейках вже стоїть паротяг, до якого приєднано величезну кількість вагонів. Їх так багато, що навіть не видно хвоста поїзда.
Повз мене туди-сюди снують натовпи гномів - я знову опинилася в їхньому світі. По гучномовцеві оголосили, що поїзд відправляється за кілька хвилин. Тому я, глянувши на свій квиток, вирушила на пошуки вагона номер сімнадцять. Зосередившись на цьому занятті, я не одразу почула, як мене хтось покликав. Лише, коли інтонація того, хто мене звав, набула буркотливі нотки, я обернулася на знайомий голос куратора СМР у світі гномів – Артона Гольдмінда.
- Ну, нарешті! А я вже думав, Бунтарко, що ти вдаси, ніби не чуєш мене.
- Чому Ви вирішили, що я так вчиню? - здивовано запитала я.
- А хто вас людей знає, - знизавши плечима, тихо сказав «Ворчун», а потім підморгнувши одним оком, додав. - Хоча ти довела, що заслуговуєш на довіру.
Почути такі слова від Артона Гольдмінда – дорого коштує!
- Ну що підемо? Настав час закінчити, почату нами справу. - дивлячись на те, як паротяг випускає клуби диму, сказав «Ворчун».
Після цього ми поспішили з ним зайняти місця, кожен у своєму вагоні. Ще здалеку, підходячи до вагона номер сімнадцять і, миттю глянувши на провідницю, я впізнала в ній: Айнур - дочку Дернера Арвіда, альфи Північної зграї та за сумісництвом начальника відділу внутрішньої безпеки Служби міжпортальної розвідки.
І в мене вже немає жодних сумнівів, що вона, і є мій зв'язковий на час майбутньої подорожі магічними світами. Адже, тільки дівчині з довгим волоссям, що світиться мов срібло, могли дати агентурне ім'я «Сяйв». Тобто «Сяйво».
– Підкажіть, будь ласка, час прибуття поїзда на кінцеву станцію. - промовила я пароль.
- Міжпортальний магічний експрес прибуде у світ драконів за дванадцять магічних годин. - почула я те, що і очікувала від неї почути.
- Ласкаво просимо на міжпортальний експрес! Ходімо, я проведу Вас у ваше купе. - прозвучало так переконливо ніби Айнур уже давно працює провідницею. 
Купе, в якому мені доведеться подорожувати, виявилося просто розкішним. У моєму розпорядженні: спальня, невелика вітальня та особиста ванна кімната.
Як тільки ми з Айнур опинилися всередині купе, вона зняла зі свого плеча сумку і, порившись, витягла з неї: чотири соляні камені, що світилися блідо-блакитним кольором і розставила їх у кожному кутку кімнати. Після цього представилася за формою:
- Агент Служби міжпортальної розвідки "Сяйв".
- Агент "Аметис". - відповіла я.
- Я пам'ятаю, Ви приходили до нас по амулет місячних птахів.
– Приходила. Я Вас також пам'ятаю, Айнур.
- Мушу зізнатися: тоді на вершині гори, під пісню вовчої зграї, я страшенно заздрила Вам, агенте Аметис. – винувато промовила провідниця. 
- Чому?
- На той момент Ви були для мене лише людиною. Але людиною, якій пощастило служити у міжпортальній розвідці.
- Але зараз, я так розумію, Вас ця обставина вже не зачіпає? - без всілякої злості, проте з іронією, запитала я.
- Ні, звичайно ні! Тим більше, я читала про успішно проведені вами спецоперації в «Посібнику для агентів-початківців СМР». І з того часу Ви – моя Героїня!
Нічого собі! Моє ім'я вже внесли в «Посібник для агентів-початківців СМР»? Такої! Ще зовсім недавно я навіть про існування такої організації не знала.
- Дякую за відвертість, агенте Сяйв. Дивлячись на габарити вашої сумки, в якій лежать всілякі магічні артефакти, впевнена, що попереду на Вас також чекає безліч цікавих спецзавдань.
- Дякую Вам! Я дуже на це сподіваюся. – з надією в голосі промовила Айнур.
- До речі, про спецзавдання... Які інструкції будуть на час подорожі на міжпортальному поїзді? - запитала я, передчуваючи нові пригоди.
- Річ у тому... - почала Айнур і зам'ялася.
- Так і в чому справа, агенте Сяйв?
- Річ у тому, що під час подорожі Ви не братимете участі у спецопераціях. Відносно Вас було видано особливе розпорядження: заборона залишати вагон до кінця поїздки.
- Що це означає? - здивовано запитала я.
- Вам належить особлива місія у світі драконів. А до того моменту Вас не повинні бачити в інших світах.
Це трохи підбадьорило мене. Але дивлячись на Айнур, що йде, я раптом спіймала себе на думці, що зараз ми з нею помінялися місцями: й тепер я заздрю їй. Адже тепер вона братиме участь у новій спецоперації, поки я просто буду їхати в цьому красивому купе до місця призначення.
У призначений час потяг рушив, а за вікном замиготіли: поля, ниви та ліси всіх відтінків смарагдового. Як і під час мого першого перебування тут: світ гномів вражає своєю неповторною та затишною атмосферою, він ніби зійшов зі сторінок дитячої казки про маленьких працьовитих чоловічків. 
Попри те, що мені було заборонено залишати своє купе, нудьгувати мені не доводилося. І все завдяки Айнур: вона регулярно заходила до мене і розважала розповідями про інших пасажирів, які теж подорожують цим поїздом.
Під час зупинки на одній зі станцій у світі відьом вона знову зайшла до мене в гості. Поглянувши на неї, я одразу зрозуміла – знову хтось із мандрівників щось заподіяв.
- Хто цього разу відзначився? - запитала я агента Сяйв.
– Я його ще не бачила. Але мені провідниці з останніх вагонів по спецзв'язку повідомили, що один із пасажирів під час кожної зупинки поїзда, бігає по перону, розшукуючи якусь незнайомку. І пред'являє всім її портрет.
– Дивно. Довго ми ще перебуватимемо в цьому світі? - запитала я.
- Наступна зупинка буде останньою. Потім ми перетнемо кордон і опинимося у світі перевертнів. 
Після цього Айнур знову залишила мене одну. Я продовжила розглядати краєвиди, що миготіли за вікном і чекати, коли поїзд перетне кордон наступного магічного світу. Це виявилося дуже захоплюючим видовищем. Складається враження, що міжпортальний експрес їде всередині північного сяйва. І, як мені розповіла Айнур, у кожного світу сяйво має свій колір: у світу гномів воно – зелене; у відьом – темно синє; у перевертнів – сріблясте; у драконів – фіолетове; і тільки в ельфів свічення різнокольорове – вони навіть тут примудрилися виділитися серед інших. Ось і зараз, коли ми проїжджаємо кордон між світом відьом і світом перевертнів, переливи сріблястого сяйва за вікном просто зачаровують. 
Перша станція у світі перевертнів-вовкулак, де наш поїзд зробив зупинку, знаходиться високо в горах. Щойно поїзд зупинився, Айнур вийшла на перон – зустрічати нових пасажирів. Я спостерігала за тим, як вона працює через вікно свого купе. Яке, з метою мого інкогніто, було затоновано. В якийсь момент до неї підбіг маленький чоловік із аркушем паперу в руках і почав її про щось розпитувати.
Я, звичайно, одразу ж здогадалася, що це і є той самий пасажир, який розшукує якусь незнайомку по всьому потягу. А, коли я придивилася уважніше, то впізнала в ньому: Шарала Крільменда – гнома, у якого я виграла Кубок Олімпіади гномів під час свого першого спецзавдання. 
У голові пролунали слова Артона Гольдмінда, які він сказав після мого повернення зі світу гномів: «Ти, до речі, справила незабутнє враження на Шарала Крільменда. Тепер він шукає тебе по всіх провінціях». Що ж, схоже, він вирішив розширити коло пошуку, вирушивши до інших магічних світів.
Агент Сяйв вдавала, що дуже уважно вивчає портрет, наданий гномом. По  погляду, який вона мимохідь кинула у бік вікна мого купе, стало ясно - вона дізналася, хто там намальований. Але, відповідаючи Шаралу на його запитання, Айнур лише заперечливо похитала головою. Після цього гном вирушив на подальші пошуки, а провідниця, знову глянувши на моє вікно, змовницьки посміхнулася і підморгнула мені.
Думаю їй не важко було здогадатися, що це був Шарал Крільменд. Адже, якщо Айнур читала про мене в «Посібнику для агентів-початківців СМР», то напевно там було згадано про те, як я виграла у нього Кубок Олімпіади гномів. А, з огляду на те, з якою швидкістю в Головній конторі СМР розлітаються чутки - впевнена, що її вже встигли поінформувати про те, як цей гном намагався розшукати мене у світі гномів після закінчення Олімпіади.
До відправлення поїзда залишалися лічені хвилини і агент Сяйв, перевіривши квитки у нових пасажирів, вже сама збиралася зайти у вагон, як сталося дещо непередбачуване...
У момент, коли вона взялася рукою за поручень дверей, її тіло напружилося, як це зазвичай буває у перевертнів перед полюванням, або коли вони вловлюють якийсь знайомий запах. Заплющивши очі, вона зробила глибокий вдих, потім ще один. Схоже, що вона відчула не просто запах якогось перевертня з її зграї. Здається, це щось більше…
Було видно, яких зусиль Айнур коштувало тримати себе в руках, щоб не рвонути з місця до того, кого вона, схоже, відчула. 
Я ж, на відміну від неї, не можу похвалитися такою витримкою. Тому зараз моє обличчя впритул влипло у шибку. Добре ще, що воно затоноване. І ось, я щосили намагаюся розглянути того, хто все-таки викликав у агента Сяйв таку реакцію. В результаті моя цікавість була задоволена. Причому з лишком...