Глава 16

Тільки під час нашої з ним минулої зустрічі я намагалася дізнатися у нього: де знаходиться приймальня Голови Служби міжпортальної розвідки. Це було, коли я, скориставшись порталом, уперше потрапила до Головної контори СМР, але на той момент думала, що то все мені снилось.
Як зараз пам'ятаю, що звернулася до Енталя Сейнна зі словами: «Чоловіче, я до Вас звертаюся! Ви не знаєте де тут приймальня Головної контори СМР?». Тепер я розумію чому всі, хто був у той момент у коридорі, здивовано дивилися на мене. Адже я посміла заговорити з ельфійським принцом, а це - грубе порушення протоколу! І не дивно, що секретар Вернера Арвіда, ельфійка Нейя, дізнавшись про цей інцидент, відреагувала поблажливою фразою: «Люди…Що з вас взяти…».
Зараз я, звичайно, розумію, що поводилася неналежним чином. Причому в тілі ельфійки це відчувається набагато сильніше, тому що я на фізіологічному рівні відчуваю над собою перевагу Енталя Сейнна, як представника панівної династії ельфів.
Гаразд, в принципі, панікувати ще зарано. Ситуація, звісно, ​​незручна. Але є ймовірність, що він мене не згадає. Хоча слід зазначити, що у теорії ймовірності з цього приводу виявилось зовсім інше бачення... 
Спочатку все йшло добре: ельфійський принц швидко пробіг поглядом по всіх претендентках на місце його законної дружини. При цьому він ні на кому особливо не загострив своєї уваги і я вже було видихнула з полегшенням. Але після цього за сценарієм Енталь Сейнн мав потанцювати з кожною з присутніх наречених і, таким чином, познайомитися з ними. Підступність я відчула, коли принц вибрав мене за першу партнерку. Про це повідомила розпорядник відбору.
І ось зараз ельфійський принц чекає на мене в центрі величезної зали, а я не відриваючи очей від підлоги, прямую до нього. Побачивши кінчики його туфель, я зупинилася, але глянути в обличчя Енталю Сейнну так і не наважуюсь.
Зазвучала музика і я відчула, як мені на талію лягла рука Енталя.
- У першу нашу зустріч Ви були рішучішою. – пролунало з легким глузуванням.
– Тоді я думала, що сплю. - спробувала я хоч якось виправдати саму себе.
- Далеко не кожен навіть у снах здатний на відчайдушні вчинки. Люди та й магічні істоти здебільшого переносять страхи і сумніви у свої сни.
Це зараз мені таким чином зробили комплімент?
- І потім, хіба Ви зараз не спите? - запитав Енталь.
– Сплю. - відповіла я, нарешті, наважившись поглянути на ельфійського принца.
- Тоді, що заважає бути Вам такою ж рішучою? Як під час першої нашої зустрічі, коли Ви так само спали. – промовив Енталь Сейн.
Відповісти на це запитання я не встигла, тому що музика закінчилася і він мав запросити наступну претендентку на танець. Після того, як ельфійський принц потанцював з усіма нареченими, йому потрібно було обрати одну з нас, з ким би він хотів поспілкуватися наодинці у спеціально відведеній для цього кімнаті.
І знову ж честь бути запрошеною на таку співбесіду першою, випала мені. Коли ми опинилися у вищезгаданій кімнаті, ельфійський принц розставив у кутках кімнати соляне каміння від прослуховування і представився мені формою:
- Енталь Сейнн – куратор філії Служби міжпортальної розвідки у світі ельфів.
- Агент Аметис. - потискуючи його руку, відповіла я.
- Ну ось, зовсім інша річ.
І, правда, зараз, коли він постав переді мною в образі співробітника розвідки, а не мого «потенційного чоловіка» – мені стало простіше спілкуватися з ним.
- Обговорімо суть спецоперації?
– Давайте. - підтримала я.
- Ви маєте здобути Невідцвітне кольє Богині Шейни Раад.
Причому ім'я цієї богині Енталь промовив з легким придихом, напевно, через особливе ставлення ельфів до божества.
- Так, але хіба ельфам не заборонено відвідувати священний ліс, де мешкають ельфійські боги? - запитала я.
- Ви маєте рацію – це заборонено. Але так було не завжди.
 І Енталь розповів мені історію своєї дружби з тією самою Богинею Шейною Раад. Коли принц був ще дитиною він випадково заблукав у лісі, де зустрів незвичайну дівчинку, яка була немов частиною самої природи. Рослини тягнулись до неї, як до сонця. ЇЇ слухалися звірі та птахи і вона розуміла, що вони їй кажуть. Після цього Енталь почав навідуватись у священний ліс щодня. Так почалася дружба ельфійського принца з маленькою Богинею. Коли про їхнє знайомство дізналися батьки Енталя то спочатку вони не стали перешкоджати цій дружбі. Але все змінилося після закінчення багатовікової війни між п'ятьма магічними світами. Коли було ухвалено рішення закрити межі світів для відновлення магічних балансів, світ ельфів продовжив своє існування саме завдяки богам, які тепер розподіляли магічні потоки, наділяючи ними обраних ельфів. Але для того, щоб ельфійське божество могло неупереджено роздавати магічні здібності було оголошено заборону відвідування священного лісу всіма ельфами без винятку. З того часу Енталь не бачив Шейну Раад жодного разу, а часу минуло вже чимало.
Поки слухала цю розповідь до мене закралася думка, що ельфійський принц має до подруги свого дитинства глибші почуття, ніж дружба. І, організований для нього відбір наречених – це наперед безуспішна справа для всіх претенденток. Схоже, що ці думки прямо-таки біговим рядком миготіли на моєму обличчі, тому що Енталь промовив:
- Почувши все це Ви, напевно, думаєте: «Навіщо ж тоді він скликав сюди всіх цих наречених, якщо закоханий в іншу?».
- Впевнена, що на це є вагома причина. – ухильно відповіла я.
- У Вас є задатки дипломата, - посміхаючись промовив Енталь Сейнн і додав. - Провести відбір наречених мене змушують батьки, тому що я вже давно мав би одружитись. Але до сьогоднішнього дня мені вдавалося ухилятися від цих зобов'язань. І ось тепер Ви - моя остання надія.
Після таких слів, я аж подих затаїла.
- Ви змогли просунутися далі за всіх, допомагаючи Артону Гольдмінду у розробці універсального засобу для міжпортального переміщення. Якщо він таки зможе його винайти – це поверне баланс між магічними світами, а нам знову буде дозволено спілкуватися з нашими богами. Віра в це і спонукала мене піти на службу в міжпортальну розвідку.
Я прямо відчула, як тягар відповідальності за долі ельфів та й інших магічних істот ліг на мої плечі.
- Скажіть, а хіба мені можна проникати на територію священного лісу?
- Ви не зовсім ельф, Аметис. І, таким чином, не порушите встановлений порядок.
- А як я зможу забрати кольє у Шейни Раад?
- Я підготував для неї послання в яке вклав свої дитячі спогади, щоб вона зрозуміла від когось воно. Також у цьому посланні я пояснив Шейні для чого нам необхідне її кольє.
- Коли мені доведеться вирушати у священний ліс? - запитала я в Енталя.
- Сьогоднішньої ночі одразу після балу-відкриття відбору наречених. Чим раніше ми передамо кольє Артону Гольдмінду, тим більша ймовірність того, що він встигне закінчити розробку універсальної речовини до початку весняного балу на честь укладання перемир'я у світі драконів.
- Хіба відбір ваших наречених на той момент ще не закінчиться? - вирішила я уточнити. 
- Повірте, Аметис, я зроблю все, щоб він тривав якнайдовше. - якось зловісно посміхнувся ельфійський принц. 
І тут я зрозуміла, що в моїх же інтересах швидше роздобути кольє Богині Шейни Раад. Інакше я ризикую застрягти тут надовго і проспати новорічний корпоратив, який мушу сама організувати. 
- Я Вас зрозуміла. Чи можу я йти? 
- Можете. Сьогоднішньої ночі я чекатиму на Вас біля входу у священний ліс. Тоді й віддам послання для Шейни. 
- Добре. 
Коли я вийшла з переговорної кімнати і глянула на інших наречених – зрозуміла, що й у цьому світі жіноча частина населення, схоже, озброїлася проти мене. Тому, після закінчення церемонії знайомства принца з претендентками, я поспішила до своїх покоїв, які не покидала до самого вечора. Щоб ненароком не зіткнутися з розлюченими ельфійками. Але, як виявилося, складно когось уникати, якщо цей хтось сам шукає зустрічі з тобою... 
Для балу-відкриття, я обрала пишну чорну сукню, усипану камінням, що світиться. Збоку виглядає ніби я одягла зоряне небо. Виглядає дуже ефектно! 
І ось, йду я коридором у бік бальної зали, як дорогу мені перегороджують одинадцять ельфійок, які бажають отримати Енталя Сейнна собі в чоловіки. Цього разу я не стрималася і, закотивши очі до стелі, подумала: «Так скільки можна?!». Але потім, порахувавши до п'яти, змусила взяти себе в руки і, як ні в чому не бувало, посміхаючись спитати:
- Що за збори? Хіба на нас усіх не чекають внизу?
- Ми дуже сподіваємося, що чекають на ВСІХ НАС, а не тільки на тебе! - з докором, сказала одна з ельфійок.
- На що ви натякаєте? - запитала я.
- На те, що це нечесно використовувати магію для привернення уваги принца. Тим більше ніхто, окрім тебе, не має такого привілею серед нас.
Так ось воно в чомусь справа. Вони думають, що я нечисто граю. Хоча наречена, яка це озвучила, точно би скористалася такою можливістю, якби була на моєму місці.
Такої! Ситуація... А головне, що зараз виправдання: можете не хвилюватися, я не претендую на увагу Енталя Сейнна, виглядатиме більш ніж безглуздо. Тому я вирішила, якщо мене звинувачують у використанні магії у своїх інтересах, дійсно нею скористатися…
Враховуючи те, що я світлоносний ельф силою думки я спрямувала світло від світильників, що висять на стіні на камені, якими розшита моя сукня. Це спровокувало яскравий спалах, який на коротку мить засліпив войовничих наречених. Потім я, навпаки, повністю погасила світло в коридорі, а сама сховалася за дверима, які заздалегідь помітила.
Якийсь час у коридорі була плутанина. Спочатку ельфійки підняли гвалт: на їхні крики збіглися майже всі служники палацу. А щойно запалили світло, наречені мало не вчинили бійку, вирішуючи, де ж мене тепер шукати. У підсумку дійшли єдиної думки, що я повернулася до своєї кімнати та вирушили чатувати мене там. І так захопились цим заняттям, що запізнилися на відкриття балу.
Коли Енталь Сейнн, зайшовши до зали, побачив мене одну – його обличчя осяяла така радісна посмішка. Він, мабуть, вирішив, що решта наречених добровільно зняла свої кандидатури. Але, буквально через кілька хвилин, почали з'являтися захекані ельфійки і посмішка принца зі щасливої​​трансформувалася в мученицьку. Такий початок вечора мене потішив, але на цьому веселощі для мене закінчилися. Як виявилося на сьогоднішньому балі наречені мають продемонструвати свої таланти Енталю.
Поки спостерігала, як мої «суперниці» намагаються вразити ельфійського принца: хто вмінням співати, хто танцем, а деякі, даруючи йому подарунки власного виготовлення, я все думала, що б мені таке йому презентувати? А ще я думала чому агент СМР не попередила мене про це? Хоча на себе я злилася не менше, адже про такі речі сама не раз читала у фентезійних книгах. Тому могла б за сьогодні щось вигадати.
Мій вихід наступний він завершуватиме показ талантів, а я ще перебираю в голові можливі варіанти. Думаю, що вдруге номер із падінням, як на балу у лорда Тамієра у світі відьом не спрацює. Треба щось оригінальніше…
Ідея народилася спонтанно. Мене неймовірно вразила сьогоднішня розповідь Енталя про його знайомство з Шейною Раад. Коли розпорядник балу назвала моє ім'я, я вийшла в центр зали й, скориставшись магією, погасила світильники, залишивши запаленими лише декілька. Світло, яке вони відкидають, знову ж таки, направила на каміння на моїй сукні і, вже заломлені промені, спроєктувала на стелю. А далі, граючи світлом і тінню, я намалювала історію двох ельфів: які з дитинства були нерозлучними, але одного разу, коли вони купались у річці сильна течія їх викинула на різні береги і потім водяна стихія все не давала їм возз'єднатися. Так вони почали жити по різні боки річки. Ельфи дорослішали і дивились один на одного лише здалеку. Але одного разу юнак втомлюється чекати і вирішує будувати міст через річку. Побачивши це ельфійка починає робити те саме. Поступово, сходинка за сходинкою вони рухаються назустріч один одному і, нарешті, зустрічаються на середині річки. Ось на такій позитивній ноті я вирішила закінчити свій виступ.
Як тільки запалила світло в залі, насамперед глянула на Енталя. Здавалося в цей момент він знаходився глибоко в собі, а коли вийшов з цього стану, одразу подивився на мене. Декілька миттевостей ми дивились одне на одного. Потім, коротко подякувавши всім нареченим за старання, Енталь залишив бальну залу.
Що примітно: мої «суперниці», схоже, теж під враженням від побаченого. Скориставшись цим моментом, я швидко вирушила до своїх покоїв. Дочекавшись, коли в палаці стихло, я тихенько вислизнула в сад і попрямувала у бік священного лісу. І, хоча я знала, що принц мене чекатиме тут, почувши в тиші своє агентурне ім'я, я мало не скрикнула від переляку.
- Аметис!
- Енталю, це Ви? - обернувшись на голос, запитала я.
- Так я. – пролунало у відповідь.
- Ну що ж, я готова вирушити на зустріч із богинею Шейною Раад.
- Чудово. Тримайте, - сказав Енталь, простягаючи мені невелику пірамідку темно фіолетового кольору. - У цьому оракулі містяться: мої дитячі спогади та послання до Шейни з проханням віддати Вам її Невідцвітне кольє. Ви можете знайти Богиню у мерехтливого дерева - це її домівка.
-Зрозуміло. - сказала я, приймаючи оракул.
У момент, коли я зібралася ступити на стежку, що веде до священного лісу, мене знову позвав ельфійський принц.
- Аметис, - сказав він і замовк.
- Так?
- У мене буде до вас прохання…
- Слухаю.
- Передайте, будь ласка, Шейні ще й це, - вимовив Енталь, простягаючи мені брошку-камею на якій вигравійовано його зображення і продовжив. – Ваша сьогоднішня вистава дуже вразила мене. А ще, я спіймав себе на думці, що заздрив героям, яких ви створили. Адже в них, хоча б була можливість бачити один одного здалеку. І, можливо, Шейні буде цікаво поглянути на мене.
- Не хвилюйтеся, я обов'язково передам це їй. - забираючи брошку, ствердно сказала я і ступила на стежку.
На перший погляд, священна домівка ельфійських богів здалася мені звичайнісінькою лісовою гущею. Але в якийсь момент, ідучи вузькою доріжкою, я побачила попереду різноколірне свічення. У міру того, як я до нього наближалася, світло ставало все яскравішим. Нарешті, я побачила, що це мерехтіння походить від величезного дерева, яке чимось нагадує дуб, що росте посередині галявини. До однієї з гілок чарівного дерева прикріплено гойдалку і зараз вона мірно розгойдується, а на ній спить ельфійська богиня. В принципі, я вже звикла до того, що ельфи є унікальними істотами, але те, що зараз відкрилося моєму погляду – викликало в мені тремтливе захоплення.
Шейна Раад об'єднала в собі: ельфійську витонченість та красу навколишньої природи. Я б навіть сказала, що вона і є сама природа. А мерехтливе дерево - це відображення її душі, тому що, коли у сні її обличчя спохмурніло, то колір сяйва став темно-фіолетовим, а коли вона злегка усміхнулася - сяйво стало яскраво салатового кольору.
Не знаю скільки часу я б ще простояла, ось так розглядаючи ельфійську богиню, але раптом мені здалося, що кольє, яке обвиває шию Шейни Раад наче ожило. Пелюстки конюшини, з яких воно складається, почали смикати шкіру Богині, намагаючись її розбудити. І я, здається, здогадуюсь, хто став причиною цього…
У результаті кольє досягло свого - ельфійська богиня почала прокидатися.
- Що трапилося? Навіщо ти мене розбудило? - злегка розплющивши очі, Шейна відразу потяглася рукою до пелюсток конюшини, намагаючись їх заспокоїти.
Але тут вона помітила мене і, стрепенувшись, сіла на гойдалку, а колір сяйва дерева відразу змінився на червоний.
- Хто ви? І навіщо проникли у священний ліс? - запитала Шейна.
- Я прийшла до Вас із посланням від Енталя Сейнна. - поважно схиливши голову, сказала я, простягаючи їй оракул.
І хоч ельфійська богиня нічого не відповіла на це, але я і без слів зрозуміла, що її зачепило нагадування про Енталя. Бо дерево загорілося блідо-рожевим кольором дуже гарного ніжного відтінку.
Єдиний, хто схоже цьому не радий – кольє Шейни Раад. Воно наче маленька змійка перемістилося з шиї богині на її зап'ястя і спробувало мене вкусити, коли я передавала їй оракул. Мабуть, щось передчуває.
Коли Шейна приступила до перегляду послання від Енталя Сейнна я відійшла убік, щоб не заважати. Але дивлячись, як змінюється колір мерехтливого дерева, я розуміла, які почуття переповнюють Богиню. Спочатку дерево світилося блакитним і яскраво-салатовим, коли вона дивилася на те, як вони познайомилися і на подальшу їхню дружбу. Потім колір листя почав повільно змінюватися на ніжно-рожевий, показуючи тим самим, як дружні почуття переросли в щось глибше. І в самому кінці дерево забарвилося у колір сутінків, коли оракул нагадав про них з Енталем вимушене розставання на довгі роки.
Дочекавшись, коли Шейна Раад дослухала послання принца до кінця, де він повідомляє їй про мету мого візиту, я повернулася до гойдалок. 
- Енталь Сейнн просив передати Вам ще й ось це. - сказала я, простягаючи Богині брошку-камею на якій вигравійовано його зображення.
Шейна так само мовчки прийняла з моїх рук подарунок, а тільки-но глянула на портрет ельфійського принца - мерехтливе дерево забарвилося в пурпурово-рожевий колір. І вперше за час спілкування з ельфами я побачила, як крізь маску неприступності пробився вираз зворушливої ​​ніжності.
- Ну що ж, я виконаю прохання Енталя - віддам кольє і сподіваюся, що це допоможе виконати вашу місію.
Почувши ці слова кольє, мертвою хваткою вчепилося в руку Богині, не бажаючи її покидати.
- Заспокойся. Це ненадовго і скоро тебе повернуть мені назад. – погладивши кольє, ласкаво сказала Шейна Раад.
Але кольє, на знак протесту, затремтіло своїми пелюстками, не бажаючи підкорятися.
- Ходімо, я проведу Вас до виходу зі священного лісу і вже там віддам вам його.
Приблизно на півдорозі ельфійська богиня звернулася до мене зі словами:
- У мене буде до Вас прохання…
- Звичайно, що завгодно! - охоче ​​відповіла я.
- Я теж хотіла б передати Енталю свій портрет.
- Думаю, він буде дуже радий цьому. - з упевненістю сказала я.
Після цього Шейна Раад привела мене до невеликого озера, за допомогою якого вона і відтворила себе. Для цього вона нахилилася над гладдю води і зачерпнула своє відображення у долоні. Після цього воно миттєво застигло прямо в неї в руках. Ось це я розумію селфі!
- Поводься добре. - звернулась Шейна до кольє, передаючи його мені в руки разом зі своїм зображенням.
Поки я ще перебувала на території священного лісу, кольє щосили намагалося звільнитися. Але щойно я покинула ліс: пелюстки конюшини поникли і тепер звисали наче неживі.
- Бачу Вам таки вдалося отримати Невідцвітне кольє Шейни. - почула я голос Енталя Сейнна.
- Вдатися то вдалось. Ось тільки зараз, дивлячись на нього, і не скажеш, що це кольє невідцвітне. – сказала я, намагаючись розбурхати улюбленця ельфійської богині.
 - Навіть не сумнівайтеся! Ця рослина живіша за всіх живих. І я б, на вашому місці, був з нею напоготові…
- Добре, як тільки опинюся у своєму світі, відразу відправлю кольє до Головної контори СМР через ящик секретера, - сказала я і додала. - А ось це Вам просила передати Шейна Раад.
Отримавши з моїх рук «Селфі» із зображенням Богині, Енталь Сейнн відразу почав уважно його розглядати. Я тихенько попрощалася з ним і вже збиралася відстебнути свою брошку-камею, як ельфійський принц мене покликав:
- Аметис!
-Так? – відповіла я.
- Дякую, що погодилися стати нашим із Шейним мостом.- сказав він.
Почувши таку поетичну подяку я так розчулилася, що не змогла нічого відповісти. І лише, кивнувши Енталю головою, відстебнула брошку-камею.
Коли прокинулась у себе в ліжку і побачила, що коїться в кімнаті - зрозуміла, чому принц застерігав мене, щоб я була напоготові з Невідцвітним кольєм богині Шейни Раад.