Глава 15

На диво цього разу архіваріус не поставила мені своє традиційне запитання: «Ти у нас хто?». Побачивши мене, вона одразу попрямувала за необхідною літературою.
Я, звичайно, й сама здогадувалася, що наступним магічним світом, у якому мені доведеться побувати, буде - світ ельфів. А, коли побачила назви книг, які мені принесла архіваріус – остаточно в цьому переконалася. Добірка книг складалася з: «Світосприйняття ельфів», «Ельфійське божество», «Біографії Великих Ельфів» та багато іншого.
З вищезгаданих талмудів мені вдалось дізнатися, що ельфи – це магічні істоти з тонкою душевною організацією. У них дуже загострене почуття прекрасного і вони люблять унікальність у всьому (адже не дарма службові костюми ельфійських агентів відрізняються від форми інших агентів Головної контори СМР). Ще в них дуже сувора система ієрархії, найвищий щабель у якій займає – панівна династія Сейнн. Всі ельфи беззаперечно підкоряються її представникам. Окреме місце у цьому світі відведено ельфійським богам. Вони мешкають у священному лісі, що знаходиться на землях, прилеглих до палацу династії Сейнн і нікому не дозволено турбувати божество навіть членам королівської родини.
Ознайомившись з усіма цими фактами, я покинула архів, відстебнувши брошку-камею.
Вже наступної ночі мене знову покликав до себе магічний портал. У ящику секретера я виявила нове спецзавдання:

«СМР»
Опис спецзавдання №5 для агента «Аметис»

Агенту Аметис негайно переміститися у світ ельфів з метою роздобути кольє Богині Шейни Раад. При успішному завершенні спецоперації кольє залишити в ящику секретера.
Філія СМР у світі ельфів – збройова майстерня «Влучна стріла».
Куратор філії СМР – Енталь Сейнн.
Координатор у світі ельфів – агент «Лучниц».
Пароль: "У вас можна заточити наконечники для стріл?"
Відповідь: «Можна. Ходіть зі мною в кузню.»
Глава СМР    підпис   В. Арвід

Я запам'ятала текст спецзавдання. Потім наділа браслет, попередньо помістивши мініатюру із зображенням ельфа в порожню нішу, тим самим обравши напрямок своєї нової міжпортальної подорожі. Скориставшись порталом, я знову потрапила у крихітну кімнатку з іншого боку дзеркала.
Побачивши себе в образі ельфійки, я надовго завмерла біля дзеркала. З нього на мене дивилася зовсім інша я: структура мого тіла стала дуже витонченою і мов ефірною; загострилися риси обличчя і, звичайно, змінилася форма моїх вух: вони стали трохи довгастими. Ще збулася мрія всього мого життя - випрямилося моє волосся, причому мені для цього не знадобилося докладати жодних зусиль. На манекені для мене підготовлено блідо-оливкову сукню в підлогу з довгими рукавами та плащ із великим капюшоном у тон до сукні. Одягнувши на себе ці речі, я відчинила двері у світ ельфів.
За дверима на мене чекали: темна ніч і густий ліс. Опинившись у якому, я трохи розгубилася, бо куди йти далі незрозуміло. Якийсь час я просто стояла, сподіваючись, що з'явиться агент «Лучниц». Але час минав, а я так і продовжувала стояти в непроглядній темряві абсолютно одна. У результаті ухвалила рішення – вибиратися з цього лісу. 
Спочатку я пробиралася навпомацки, крізь зарості кущів і гілки дерев. В якийсь момент стало світліше і я навіть змогла розглянути кисті своїх рук. Причиною тому стали зграї світлячків, які зліталися в мій бік. Причому їхнє світло викликало в мені якесь невимовне захоплення. Коли світлячків стало так багато, що я змогла розглянути стежку, я пішла нею. Поки йшла лісом, світлячки мене супроводжували. Коли я вийшла на узлісся, де знаходиться невелике поселення ельфів, світлячки мене не покинули. І, що цікаво, мені й не хочеться, щоб вони відлітали. На мене чомусь дуже цілюще впливає їхня присутність.
Поселення ельфів - унікальне видовище. Помешкання цих магічних створінь облаштовані прямо навколо дерев. Перший поверх – це, як правило, майстерня, де ельфи займаються якимось ремеслом. Другий поверх, що розташований на розлогих гілках – це житлове приміщення.
Поки я, в компанії світлячків, просувалася стежкою повз ці еко-будиночки, помітила ще один нюанс: ліхтарні стовпи, які розставлені вздовж дороги при моїй появі почали горіти набагато яскравіше. І що примітно – це теж мене надихає. Я, звичайно, усвідомлюю, що таким чином можу привернути до себе зайву увагу. Але, на моє щастя, поки що ніхто не зустрівся у мене на шляху.
Практично в самому центрі поселення я, нарешті, натрапила на будову з вивіскою: збройова майстерня «Влучна стріла». І до речі, це виявився єдиний будинок, в якому ще не сплять. Попри те, що вже глибока ніч.
Коли я зайшла всередину то зрозуміла, що тут не просто не сплять, а щосили відпрацьовують влучність стрільби з лука. Приміщення, де це відбувається є одночасно і збройовою майстернею, і майданчиком для тренувань з усілякими снарядами. Прямо в мене на очах білява ейльфійка, одягнена в коричневий комбінезон, проробляючи всілякі стрибки і сальто, примудряється стріляти з лука, потрапляючи щоразу точно в мішень. Спостерігаючи за нею, я вже здогадалась, що переді мною – агент «Лучниц», або ж «Лучниця». Зробивши ще один карколомний кульбіт і, випустивши «влучну стрілу», ельфійка, нарешті, звернула увагу на мене:
- Чим зобов'язана гості з такою сліпучою свитою? - не приховуючи іронії, спитала вона.
- У вас можна заточити наконечники для стріл? - промовила я пароль.
- Можна. Ходімо зі мною в кузню. - так само продовжуючи посміхатися, сказала ельфійка.
Я вже зібралася рушити за нею, як агент «Лучниц» обернулася і, дивлячись на світлячків, що рояться навколо мене, сказала:
- Ось тільки ваших підопічних таки доведеться відправити назад у ліс.
- Ви про світлячків? Хіба я можу їм наказувати? - здивовано запитала я.
- Ви, як світлоносний ельф, можете керувати ними, і всім, що випромінює світло. - просвітила мене ельфійка.
Точно! Як я сама не здогадалася? Адже я читала про це в книгах, які мені давали в архіві. Ельфи діляться на дві категорії: перші - є неперевершеними ремісниками, але при цьому вони не мають магічних здібностей, а другі, навпаки, мають магічний дар, але нездатні самі створювати якісь речі.
Добре зосередившись я відправила ментальне посилання сяючим комахам.  Буквально через мить вони зникли, вилетівши через верхню щілину у дверях.
Кузнею, а точніше конспіративною кімнатою, виявилося невелике приміщення в глибині будинку. Як тільки ми опинилися всередині, ельфійка розставила по периметру кімнати соляне каміння від прослуховування. Після цього вона представилася по формі:
- Агент «Лучниц».
– Агент «Аметис» – відповіла я.
- Дуже приємно. Енталь Сейнн – куратор філії СМР, на жаль, не зміг сьогодні тут бути, щоб особисто з вами поспілкуватися. У нього зараз дуже щільний графік у зв'язку з відбором наречених. Але Ви обов'язково побачитеся з ним у палаці.
- Що мені доведеться там робити? - запитала я.
- Звичайно ж, приймати участь у відборі наречених. Це найкраще прикриття, яке тільки можна придумати. І потім, це єдиний спосіб легально потрапити у палац.
І тут я згадала, що, справді, до палацу панівної династії Сейнн можна потрапити у трьох випадках: якщо ти є одним з придворних, якщо ти служник при дворі, або ж у статусі потенційної нареченої одного із синів короля. Решті ж ельфів вхід на територію палацу заборонений. Причому такі запобіжні заходи здебільшого вжито з метою не допустити когось стороннього на територію священного лісу, де мешкає ельфійське божество.
- А яким чином я зможу роздобути кольє Богині Шейни Раад?
- Це Вам розповість куратор філії Енталь Сейнн. Моя справа: підготувати Вас до завтрашнього балу, де буде представлено наречених, яких заявлено ​​на відбір.
Підготовка розпочалася вранці наступного дня. Суть підготовки, як завжди, у таких випадках зводилася до переодягання в більш відповідне для цього заходу сукню. І, зізнаюся чесно, сукня, яку мені довелося надіти в цей раз, просто неймовірна! Я би навіть сказала, що вона чарівна. У нашому світі це б назвали ефектом 3D: на блідо салатовій напівпрозорій тканині повільно повільно розпускаються бутони різних кольорів. Поки їхали з агентом «Лучниц» у кареті, я все розглядала, як на моєму рукаві поперемінно розкриваються бутони квітки, що чимось нагадує орхідею. Але, коли у вікні карети з'явився палац, я вмить забула про свою унікальну флористичну сукню.
Палац панівної династії Сейнн – це витвір архітектурного мистецтва. Я думала, що палац теж буде дерев'яною будовою, на кшталт тих, що мені довелося бачити в поселенні ельфів. Але все виявилося зовсім не так. Будівля немов висічена з білого мармуру. Вітражні вікна прикрашені гарними візерунками і складається враження, що на них застиг зимовий іній. Завдяки цьому замок з боку здається повітряним.
Біля самої брами агент «Лучниц» дала мені останні рекомендації і поїхала, бо їй прохід на територію палацу заборонений. Тут мене зустріла ельфійка-розпорядник відбору наречених і повела мене до покоїв, які були заздалегідь відведені для мене. Поки ми з нею йшли, вона поінформувала мене про заходи, заплановані на сьогодні. Першим із них буде - знайомство Енталя Сейнна з нареченими. Ввечері ж чекає бал-відкриття відбору наречених. У покоях на мене чекала ельфійка, яка повинна допомагати мені в приготуванні до всіх цих церемоній.
У призначений час всі наречені, включаючи мене, зібралися у величезній залі. І, затамувавши подих, чекали на появу свого потенційного чоловіка – ельфійського принца. А мене, само собою, цікавила інша його сутність. Цікаво поглянути на куратора філії СМР у світі ельфів, адже саме Енталь Сейн являється ним.
Крім мене на відбір наречених запрошено одинадцять ельфійок. Одна гарніша за іншу, ну просто на будь-який смак! Загалом ельфійському принцу буде з кого вибрати. І ось, нарешті, розпорядник відбору наречених оголосила про появу Його Королівської Високості Енталя Сейнна.
Всі присутні звернули свій погляд на двері, що відкриваються. Коли в отворі з'явився високий ельф з білим розпущеним волоссям, його обличчя чомусь здалося мені знайомим. А, як тільки я зрозуміла, де я з ним зустрічалася - мало не впала зі стільця.