Глава 6

У середу та четвер нічого особливого не відбувалося, ні на роботі, ні вночі. Я, звичайно, весь цей час перебувала у стані передчуття, перед першим своїм спецзавданням, як агент міжпортальної розвідки.

Але поки життя йшло звичайною чергою. У п'ятницю, коли я займалася останніми приготуваннями до завтрашнього тимбілдингу, до кабінету увійшла Оля, вся в засмучених почуттях.

- Ну що? – схвильовано запитала Іра.

- Нічого! Він сьогодні не з'являвся. - розчаровано відповіла Оля.

- А Льоня впевнений? - включилася в розмову Інна.

- Впевнений! – зло кинула Оля, сідаючи у своє крісло.

Не складно здогадатися про кого йдеться: із самого понеділка Ігор не з'являвся на роботі. Хоча не можу зрозуміти, чому дівчата такі здивовані, адже він і раніше не часто бував на робочому місці.

Саме в цей момент на екрані мого комп'ютера висвітлилося повідомлення про новий лист, що надійшов на внутрішню пошту. Ну що можу сказати – легкий на спомин!

Від адміністратора мережі: Привіт! Запрошую у гості – зіграти нову партію…

Загірська Дар'я: Привіт. Спасибі, але ні. З недавніх пір, я зав'язала з шахами.

Від адміністратора мережі: Шкода… Мені здалося, що в нас може вийти цікава гра…

Загірська Дар'я: Тобі здалося! Вибач, я зайнята.

Ну що, я так розумію «гросмейстер» натяків не розуміє, чи вдає, що не розуміє. Нічого, думаю рано чи пізно йому набридне ця гра і він перключиться на когось іншого.

Робочий день закінчився без жодних сюрпризів, хоча, зізнатися чесно, я чекала на якусь каверзу з боку Ігоря. Коли повернулася додому, то була вичавлена ​​як лимон, а завтра ще робоча субота: мені доведеться вперше провести самостійно івент, як координатору. Тому швидко перекусивши та прийнявши душ, я вирішила ще раз пройтися сценарієм завтрашнього заходу. У сон я провалилася десь у середині шоу-програми.

Прокинулася я вже від звичного звуку води, що дзюрчить. Схопившись з ліжка, я побігла в коридор і побачила знайому картину: поверхня дзеркала переливається, немов джерельна вода в сонячний день. А, коли я почула стукіт із ящика секретера – відчула потужний приплив адреналіну від передчуття майбутніх пригод. У ящику лежав документ такого змісту:

«СМР»

Опис спецзавдання №1 для агента «Аметис»

Агенту Аметис негайно переміститися у світ гномів, щоб здобути Кубок олімпіади гномів. За успішного завершення спецоперації – Кубок залишити в ящику секретера.

Філія СМР у світі гномів – пекарня «Рум’яні пироги».

Координатор у світі гномів – агент "Пончи".

Пароль: «Булочки з джемом свіжі?».

Відповідь: «Булочки з джемом вчорашні, візьміть краще вертут».

Голова СМР                       підпис                          В. Арвід

І це все?! У сенсі – це і є опис спецзавдання? Не густо... Гаразд, розбиратимуся на місці. Я повернула документ до скриньки, як мені веліла Ельза Вейронокс під час першої співбесіди в кабінеті Голови СМР.

Потім я одягла на себе чорну службову форму для міжпортального переміщення. Почепила на руку браслет, попередньо помістивши мініатюру із зображенням гнома в порожню нішу, тим самим вибравши напрямок своєї першої міжпортальної подорожі.

Скориставшись порталом, я знову опинилася в крихітній кімнатці з іншого боку дзеркала. Цього разу в кімнаті опинився манекен із сукнею на жінку дуже маленького зросту, чи, одним словом – на гномесу. І виявився він там дуже доречно, бо службовий костюм став мені явно завеликим.

Поглянувши в дзеркало, я побачила дівчину дуже схожу на мене, тільки вдвічі нижчу на зріст і з більш округлими рисами обличчя. А ще, моє, і без того кучеряве волосся, стало ще хвилястішим, хоча раніше я думала, що це просто неможливо. А, оскільки, мого випрямляча для волосся тут немає та й думаю, що він би не впорався з таким вихором завитків, тому я заплела волосся у дві тугі коси. Переодягнувшись у сукню, що чимось нагадує одяг пастушки і, прикріпивши брошку-камею до коміра, я ризикнула відчинити двері у світ гномів.

Вийшовши за двері, я опинилася на околиці села з маленькими будиночками-грибочками, зеленими галявинами та крихітними парканчиками – тут все виглядає саме так, як описується у багатьох казках чи фентезійних оповіданнях.

Я вирішила відразу відшукати філію Служби міжпортальної розвідки у світі гномів, яка маскується під виглядом пекарні під назвою «Рум’яні пироги». Поки йшла селищем гномів, намагалася все побачене зберегти у пам'яті до найменших подробиць. Адже невідомо, чи потраплю я колись ще сюди.

Насправді, мені дуже сподобався світ гномів. Відразу видно, що вони прекрасні ремісники: їхні будиночки, як і всі речі, зроблені ними самими. І хоч матеріали, з яких все виготовлено, явно не дорогі, але все дуже продумано з точки зору раціональності.

До речі, самі гноми теж виявилися дуже милими та привітними. Поки я блукала вуличками села в пошуках філії СМР, ніхто не відмовив мені в допомозі, незважаючи на те, що всі гноми кудись поспішали. І ось, завдяки їхнім підказкам я, нарешті, знайшла пекарню з вивіскою «Рум’яні пироги».