Глава 2

Весь наступний день я провела у клопотах, пов'язаних із переїздом. Квартира, яку я орендувала до цього, була моїм першим орендованим житлом після закінчення університету. А до того моменту я жила разом зі своїми батьками, купаючись у їхній безмірній любові та опіці. Але, закінчивши вуз, твердо для себе вирішила – почати самостійне життя.

Влаштувавшись на випробувальний термін у престижну фірму, я, насамперед, знайшла собі квартиру, правда, далеко від роботи. Через півроку, коли мене прийняли до лав штатних співробітників івент агентства «Prime», я вирішила знайти житло поближче. І ось я його знайшла.

Розпакувавши останню коробку з речами, я прийняла душ і лягла спати, бо ні на що інше в мене вже не було сил, а попереду ще цілий робочий тиждень. Заснула я дуже швидко, незважаючи на нову обстановку.

Десь посеред ночі мене розбудив дивний звук, схожий на тихе дзюрчання води і долинав він звідкись із коридору. Я встала з ліжка і прямо босоніж та в нічній сорочці пішла перевіряти, що це за незрозумілий шум. Коли підійшла до дзеркала то побачила, що його поверхня дійсно нагадує струмок, що переливається. Першою думкою, яка мене осяяла, була: мені це сниться. А, коли почула стукіт із ящика секретера, моя здогадка підтвердилась - я таки сплю.

Я зазирнула у ящик, хоча вдень, коли розпаковувала речі і хотіла в нього дещо покласти, не змогла його відкрити бо він був замкнений. На дні ящика лежить лист, причому складається враження, що він тут перебуває з тих самих часів, коли був створений цей секретер.

На вигляд послання нагадує офіційний документ на уніфікованому темно коричневому бланку. Що цікаво, вгорі серед візерунка з різних вензелів та завитків значиться монограма «СМР», така сама, як на ручці Луїзи Василівни. Текст документа наступний:

«СМР»

Повістка

Постояльцю квартири під номером сто негайно прибути до приймальні Головної контори СМР, скориставшись міжпортальним коридором - дзеркалом.

Форма одягу: чорна службова форма для міжпортального переміщення та виконання спецзавдань.

Начальник відділу кадрів СМР           підпис                 Е. Вейронокс

Я прочитала це послання і, поклавши його назад у ящик, попрямувала назад у ліжко, щоб у своєму ж сні лягти спати. І ось, я ніби заснула, як знову почувся шум струменя води з коридору і наполегливий стукіт із секретера. Довелося йти до дзеркала знову, а відчинивши ящик, я виявила там ще один лист, наступного змісту:

«СМР»

Повторна повістка

Постояльцю квартири під номером сто негайно прибути до приймальні Головної контори СМР, скориставшись міжпортальним коридором - дзеркалом.

Форма одягу: чорна службова форма для міжпортального переміщення та виконання спецзавдань.

Примітка: у разі невиконання наказу буде застосовано дисциплінарне стягнення!

Начальник відділу кадрів СМР               підпис             Е. Вейронокс

Я так розумію, що без сновидінь сьогодні не обійдеться і спокійно поспати не вийде! Гаразд, чого там хочуть від «постояльця квартири під номером сто», себто від мене? Зараз швиденько матнусь до Головної контори СМР (знати б ще, що це) і продовжу спати вже без усяких фантасмагорій!

А потрапити туди я зможу, мабуть, через це дзеркало. Я простягла до нього свою руку: на дотик його поверхня виявилася м'якою, але всередину дзеркало мене не пускало, при сильнішому натисканні воно відпружинювало. Підозрюю, що моя чорна нічна атласна сорочка не зійде за службову форму для міжпортального переміщення. І я навіть здогадуюсь, що мені доведеться одягнути, щоб пройти крізь це дзеркало…

Мабуть, той самий «карнавальний костюм», який я випадково знайшла в антикварній шафі. Вдягнувшись у чорний оксамитовий брючний костюм з приталеним піджаком і шифоновою блузою зі стійкою жабо, тепер стою, розглядаю своє відображення в дзеркалі. І маю відзначити, що цей раритетний ансамбль виглядає на мені досить ефектно. А головне, сів він просто ідеально, ніби на мене шили.

На тлі чорного одягу і синювато-чорного кучерявого волосся, яке в реальному житті я завжди випрямляю, по-особливому заграли мої, і без того, незвичайні очі. Все тому, що очі у мене темно-фіолетового кольору і мені нерідко доводиться відповідати на запитання: «Це у тебе контактні лінзи?».

Ну все, я начебто готова скористатися міжпортальним коридором - дзеркалом. Поправивши брошку-камею на комірі блузи, я знову простягла руку до дзеркала. І цього разу воно поглинуло мою кисть, наче я підставила її під струмені водоспаду. Через кілька секунд я вже стояла з іншого боку дзеркала у крихітній кімнатці, а переді мною якісь двері. Озирнувшись назад, я побачила свою квартиру через дзеркало, а за декілька секунд його поверхня почала відображати лише мене.

Відчинивши єдині двері в цьому приміщенні, я опинилась у довгому коридорі без вікон, але з безліччю дверей. Ну ось, половину справи зроблено, я так розумію, що вже перебуваю в Головній конторі того самого СМР, залишилося знайти його приймальню.