Chapter 38

Саша

Ранки зараз наче із якоїсь казки, ми готуємо разом сніданки, прокидаємось у обіймах, цілуємось та обіймаємось, все здається настільки правильним, наче нічого іншого й не існувало. Проте є одне але, і це але - моя мама. 

Кілька днів назад:

- Зрозумій, не для тебе він, - вкотре переконує мене мама. - Такі чоловіки не створені для серйозних стосунків, невже ти цього не розумієш? Хіба тобі було недостатньо того, як він та його пасія принизили тебе?

- Мамо, досить.- Добре, зараз все чудово, хороший секс, подарунки, поцілунки, а що далі? Що буде коли ти йому набриднеш?

- Нагадаю тобі, що ти сама дала йому мою адресу. 

- Бо я думала, що ти розумніша, а тобі он як голову закрутило. Невже ти не бачиш, що він такий як і його батько, користується тобою, а потім кине, бо на горизонті з'явилась інша.

- Мама, досить! - вигукую, - перестань свій досвід відтворювати на мені, ти сама запросила мене до Америки, з надією знайти собі зятя по-крутіше, сама дала Вільяму адресу, а тепер кажеш, щоб я його кинула, бо він син твого колишнього. Тобі не здається це у якійсь мірі егоїстичним?

- Він забере тебе до Америки і ти будеш сидіти і готувати йому, чекати вдома, як вірний пес, поки він буде розважатися із черговою помічницею.

- Так, досить! - підриваюсь із стільця, - мало того, що ти Вільяма брудом поливаєш, то ще й мене з ним змішуєш!

- А твоя кар’єра? Скільки ми грошей вклали аби ти зараз все кинула? - жінка ще довго намагається переконати мене у неправильності мого вибору, але врешті-решт розуміє, що все без сенсу. І я черговий раз переконуюсь, що так буде все життя, тому приймаю рішення, за яке мене приб’ють обоє мама і тато, але яке буде справді правильним, щоб жити наше з Вільямом життя. 

Вільям

Затамовую подих, бо Саша звучить дуже серйозно, кусає губи і наче не знає як правильно розказати мені новину. 

- Кошеня, ти коли так довго тягнеш, у мене вимальовуються найгірші розвитки ситуацій.  

- Отож, я подумала, і вирішила, що я полечу з тобою до Америки. 

- Ти? - не вірю своїм вухам, - ти це зараз серйозно?

- Цілком, мені буде простіше призвичаїтись там, ніж тобі тут, крім того моя сімейка не дасть нам спокійно жити, тому це буде дійсно наш варіант. Тому не треба відкривати тут філію, я готова бути з тобою будь-де, - притискаю дівчину міцно до себе, не вірячи, що такий скарб дістався мені.

- У мене сьогодні ще зустріч стосовно фірми, а потім чекаю тебе, одягни свою найкрасивішу сукню, готую для тебе сюрприз. 

- Але навіщо тобі щось тут відкривати? Ми ж поїдемо.

- Ну по-перше, тому, що я звик доводити почате до кінця, а по-друге, якщо наші діти у майбутньому захочуть переїхати, то у них буде чудова можливість не починати все з початку, а керувати вже готовим бізнесом. 

- Такий ти неймовірний, - видихає дівчина.