Chapter 36

Вільям 

Наступного дня я прокидаюсь найщасливішим у світі, ось воно, моя кохана поруч, темне волосся, гострі лопатки, проводжу легенькими дотиками по її плечах, насолоджуючись ідеальною шовковою шкірою. Я вперто не хочу відпускати Сашу із ліжка, навіть попри те, що кохав її цілу ніч. Нас відволікає дзвінок телефону, тому через не хочу розтуляю обійми. 

- Так, сьогодні? - хмуриться Саша, - Це справді так терміново? - не в силах терпіти, розвертаю її і пускаюсь поцілунками все нижче, аж поки дівчина не прикушує губу від задоволення, вона говорить ще кілька хвилин, перед тим як відключитися. 

Ми проводимо у ліжку ще близько години, а далі замовляємо доставку, Саша каже, що має занести якісь документи для вступу у магістратуру, хочеться переконати її, що не потрібно, але мовчу, насолоджуюсь нашим примиренням. 

- Кошеня, давай я тебе відвезу? - зовсім не хочу її відпускати, ні на хвилинку. 

- Я і сама можу, тим більше ти сказав учора, що плануєш займатися відкриттям тут, не думаю, що у тебе є час підробляти для мене особистим водієм. 

- Для тебе у тебе у мене завжди є час, - усміхаюсь, цілуючи її ніс. 

- Тоді забереш мене, я довго не затримаюсь, а потім піду тобі показувати Київ, окей?

- Звичайно, моя цариця, - жартівливо кланяюсь їй, цілуючи руку. 

Ми проводимо у Саші вдома ще кілька годин, перед тим як розїхатись по своїх справах, вона до університету, а я до її батька, який вирішив найняти помічника аби відкрити філію, доїжджаю до його офісу, і заходжу на поверх, через прочинені двері чую голос, і залишаюсь стояти на місці, хоча крім слова Вільям, Саша та Америка нічого не розумію. 

- Слава, ти завжди був безвідповідальний! - підвищує голос Наталі, - ти не розумієш, що він її у свою Америку забере? 

- Натаха, заспокійся, бо я тільки з лікарні, а від твого жужання, голова навпіл. 

- От завжди у тебе так, ти розумієш, що ми без доньки лшимось?!

- Ну так тому ти вина, не я ж з коханцем іноземним тягався, ще й Сашу в те болото вплутала, а тепер що? Тепер тільки змиритися треба. 

- Ну якби ти був з іноземним коханцем, я б дуже здивувалася. 

- Наталко, заради Бога, мовчи поки я добрий, бо ти знаєш, який я злий, все, йди звідси і не смій псувати життя доньці, нічого вже не вернути, любить він її. 

- Ти поговориш, коли він її забере! Ти ж не знаєш що він з нею у Америці зробив!

Жінка вискакує із кабінету і проноситься повз мене, а я користуюсь моментом і проходжу до кабінету майбутнього тестя. 

- О, згадай заразу, як у нас кажуть, - усміхається чоловік. - Що хотів?

Не зовсім розумію при чому тут зараза, але не допитуюсь. 

- Я так розумію, мама Саші не дуже задоволена її вибором? 

- Мама Саші взагалі мало чим задоволена, - промовляє той, додаючи про себе, - взагалі не розумію, як я її терпів стільки. Що хотів, повторюю?

- Я подумав, що готовий тут бізнес будувати. 

- Он як, - хмикає той, - серйозна заявочка, а від мене що треба?

- Поради, як організувати саме тут, бо бачу, що все працює не так як у Америці. 

- Я тебе прошу, все так само, кому треба гроші заніс і вже бізнесмен. 

Ми проводимо за розмовами ще добру годину, а потім я пишу Саші, але дівчина не в мережі, тому моє повідомлення залишається без відповіді. Вирішую, що обривати трубку немає сенсу, тому сідаю до авто і їду в університет прямо по неї, скучив надзвичайно. Сашу помічаю одразу, вона знову стоїть у компанії того самого русявого хлопця, він з ентузіазмом їй щось розповідає, в той час як вона хитає головою і посміхається, ревнощі липкими лапами пробираються і затуманюють розум, перший порив вийти з авто і рознести хлопця - придушую, бо розумію, що Саші це не сподобається, натомість виходжу з авто і крокую прямо до них.

- Привіт, люба, - вимовляю, притягуючи Сашу до себе та цілуючи. - Я вже скучив. - Хлопчина одразу змінює вираз обличчя із милого, на вороже, здається ще трохи і він вчепиться мені в горло. 

- Вільям, - видихає Саша, - ти що тут робиш?

- Я ж кажу, скучив, приїхав тебе забрати, ти ж вже вільна, сподіваюсь?

- Так, можемо їхати, - Саша переходить на українську і щось ще говорить хлопцеві, який хмуриться і вовком поглядає на мене. А далі ми йдемо разом до авто, мене розпирає злість і ревність, але я стримуюсь, адже пам’ятаю чим все закінчилось минулого разу.