Chapter 32

Вільям 

Як тільки літак приземляється у Києві я одразу набираю Наталі. Жінка тричі скидує мій дзвінок, тому я пишу батькові, який знає її адресу. Тішусь, що відразу знайшов собі особистого помічника у Києві, які одразу зустрічає авто, тому не потрібно мучитись, пояснюючи що мені потрібно. Відразу показую йому адресу, яку мені написав батько і ми рухаємось наче черепахи київськими заторами. З кожною хвилиною я почуваюсь гірше і гірше, не розумію чи то через те, що зовсім скоро побачу її, чи через те, наскільки все відбувається повільно. За годину із лишнім добираємось до потрібного місця. Піднімаюсь сходами, ігноруючи ліфт та стукаю у двері. Наталі відчиняє двері і застигає у німому шоці. 

- Вільяме? - перепитує вона, наче не вірить побаченому, - ти? Що ти тут робиш?

- Добрий день, я приїхав до Саші. 

- До Саша значить, - зітхає жінка, - ти впевнений, що вона хоче тебе бачити?

- Не знаю, але я хочу. 

- Світ не крутиться навколо тебе, хлопчино. - Суворо промовляє жінка, - моя дівчинка проридала усю дорогу додому, не підкажеш через кого?

- Не підкажу, - стримую злість, - дайте її адресу, - зітхаю, - будь ласка. 

- Вільяме, ми з тобою відразу не полюбили одне одного, але я була ввічлива і не розказувала твоєму батькові про неприязнь. Але якщо моя дитина ще раз буде плакати через тебе, я присягаюсь, що більше стримуватись не буду. 

- Розумію вас, я і сам не знаю як би повівся, але я тут, тут заради неї, - зітхаю, - зрозумійте, без неї все не так, я не можу нормально жити. 

- Добре, вона в університеті зараз, а це її адреса, - телефон сповіщає повідомленням, - повторюю, що тобі кінець!

Наспіх дякую жінці і збігаю по сходах, біля університету помічаю її. Розпущене волосся та легка біла сукня, серце починає битись швидше і я вже майже готовий вийти із авто, щоб обійняти її. Але помічаю, що за моєю дівчинкою виходить якийсь хлопець, щось оживлено їй розповідає, а вона йому усміхається. Відчуття ревності миттєво захоплює і я хочу зламати йому щось, аби він закрив рота. Потім відбувається те, чого я ніяк не очікував, бо моє кошеня обіймає його, чорт! Відмовляюсь вірити, що у Саші був хтось, адже минуло всього два місяці. Не могла вона так швидко переключитися. Дівчина прощається і прямує далі. Я проводжу день слідкуючи за Сашею, відчуваючи себе сталкером, але в той же час насолоджуючись, що можу бачити її так близько, а якщо пощастить, то зовсім скоро я її ще й обійму. Години тягнуться надзвичайно довго, поки я чекаю вечора. Купляю найбільший букет квітів, який тільки є у магазині і їду до мого кошеняти. А коли двері її квартири відчиняються, то стримую бажання накинутись на неї. Дівчина стоїть із мокрим волоссям, повністю без макіяжу і у тонкій піжамі крізь яку я бачу її напружені груди. Вона стоїть і кліпає, наче не вірить своїм очам, така красива, і така моя. 

- Привіт, - промовляю тихо, порушуючи мовчання. Саша не відповідає. - Ми можемо поговорити? - дівчина вагається, але відступає і пропускає мене до квартири. 

- Що ти тут робиш? 

- Приїхав миритися, - усміхаюсь. 

- Навіщо? 

- Бо кохаю тебе.

- Ти робиш мені боляче, - зітхає Саша, стримуючи сльози. 

- Чому, кошеня?

- Не називай мене так, будь ласка. - Вона витирає сльозинку тильною стороною долоні. 

- Сашо, послухай, - переводжу дихання, - тоді все так сталося незрозуміло, я можу все пояснити. 

- Вільяме, не треба. Навіщо ти взагалі приїхав, я тільки почала жити, і ти знову отруюєш все своєю присутністю. 

- Саш…

- Що Саша? Перестань! Я не знаю у які ігри ти граєш, але не вплутуй мене сюди. Ти вже один раз зробив мені боляче, бо я дурепа тобі повірила, - перериваю тираду, захоплюючи дівчину в обійми та цілуючи. Поцілунок настільки жадібний, що нам не вистачає дихання, і якщо спершу Саша виривається, то далі розслабляється і відповідає так само палко. Ми цілуємось до дзвінка у двері, після якого Саша відштовхує мене і демонстративно витирає губи долонею. Але я не звертаю на це уваги, бо всередині мене прямо зараз зривається вулкан від того, наскільки сильно я її хочу. Дівчина отримує доставку і повертається до кімнати, розумію, що якщо я її поцілую ще раз, то вона розлютиться ще сильніше, тому вирішую не випробовувати долю. 

- Послухай, ми можемо нормально поговорити, я все тобі поясню. Я чесно не можу без тебе, невже ти не бачиш на що я готовий заради тебе?

- Про що поговорити? Про те, як ти на мене наверещав, а потім пішов злягатися зі своєю колишньою? А може це взагалі і не колишня була. Чи може про те, як ти повівся, коли я приїхала до тебе додому? Що саме ти хочеш обговорити, Леджер? Ти трахнув зведену сестру, можеш поставити ще одну галочку у своєму списку і вимітатись із моєї квартири і мого життя. 

- Та не спав я з нею, - вимучено промовляю, - дозволь все пояснити і ти зрозумієш…

- Та не треба мені нічого пояснювати. Все, крапка, я не створена для стосунків, плюс і мінус не зійшлися, як тобі ще пояснити, що мені не потрібно цього всього? Тобі немає сенсу тут залишатися, я не передумаю, тому не витрачай свій час і лети додому. 

Розумію, що сенсу щось доказувати зараз немає, тому залишаю Сашу і йду з її дому, проте знаю, що це ще далеко не кінець нашої історії.