Chapter 19

Алекса

Напруга між мною і Леджером прямо зависає у повітрі. Ну скажіть, кому було б комфортно спілкуватися з людиною після того як вас побачили у чому мати народила? А ще коли це побачив твій брат-бос? Стараюсь менше з ним пересікатись і взагалі зустрічатись, адже мені навіть стояти поруч із ним соромно. Роздягаюсь і прямую до ванної, теплий потік води розслабляє і змиває напругу після польоту. Коли приводжу себе до ладу обертаюсь і, бляха, він знову тут. 

- Леджер, - верещу, - ти маньяк якийсь чи як це зрозуміти? - швидко хапаю рушник, прикриваючи тіло, - якого ти вломлюєшся до мого номеру, - продовжую тираду, - тебе з дитинства стукати не вчили?! - розпаляюсь все більше, але

Вільям мовчить, а далі стається те чого я точно не очікувала.

Хлопець перетинає кімнату буквально у кілька кроків і підхоплює мене під сідниці, впиваючись поцілунком у губи. А я повністю гублюся у відчуттях, обіймаючи його за шию і палко відповідаю на поцілунок. Його гаряче і тверде тіло притуляється до мого, все ще мокрого після душу, але ніхто із нас не звертає на це уваги. Вільям, цілуючи мене так, наче то його останній поцілунок у житті, розвертається і прямує до спальні. Мій мозок виключається повністю і я, ймовірно, вже сама не розуміючи, що роблю починаю знімати із нього футболку. Та все закінчується так різко як і розпочалось, бо нас перериває телефонний дзвінок, і тут я наче прокидаюсь із сну і починаю увідомлювати всю абсурдність ситуації, я лежу повністю гола під своїм зведеним братом і директором, в той час як той стискає мої груди і глухо стогне, ідіотка, закочую очі, подумки тріснувши себе по голові. Переводжу затуманений погляд на хлопця, який так само як і я перебуває у шоці від того що трапилось, проте руки від моїх грудей не забирає, а телефон все ще продовжує розривати тишу кімнати. 

- Вільяме, - промовляю тихо, облизавши губи, - телефон. - Я взагалі не розумію, що казати у подібній ситуації, подумки усвідомлюю, що накричати на нього за домагання не вийде, бо я хочу його не менше, ніж він мене. 

Леджер бере слухавку. Паралельно одягаючись, хитає головою та хмурить брови, а я поглядаю на нього із-під спущених вій, мимоволі ловлячи його рухи та прекрасне тіло, він виходить із кімнати нічого не сказавши, залишаючи мене у повній розгубленості. Я одягаю літній сарафан та швиденько взуваюсь і виходжу за Леджером, доганяю його вже біля ліфту, він стоїть і чекає, ймовірно, на мене, брови зведені, а погляд опущений. 

І я не розумію куди ділась нагла акула бізнесу, що зветься моїм псевдобратом. До ліфту заходимо так само мовчки, напруга зростає, і за ті секунди поки ліфт спускається на перший поверх, мені здається, я ладна провалитися крізь землю, усвідомлюючи, що між нами було у номері і як це могло закінчитись якби не дзвінок. Ймовірно, такі ж думки і у Вільяма, який сверлить двері ліфта поглядом. Ми виходимо разом, прямуємо до ресторану, де на нас вже чекають Вілямові партнери. Чоловік віком, ймовірно, як Леджер із рудоволосою супутницею та трохи старший з блондинкою, яка при вигляді Леджера округлює свої блакитні очі, а на її вустах розквітає посмішка. Щось у душі клацає, і я подумки починаю прискіпливо оглядати дівчину, помічаючи її ідеальні форми та лялькове обличчя. Ми знайомимось між собою, Лілі - блондинка, не губить можливості підсунути свого стільця ближче до Леджера, лагідно усміхаючись до нього. Правду кажучи, від зустрічі я очікувала більше офіціозу, хлопці тиснуть одне одному руки, обговорюють загальні питання та життя, я розумію, що Джек і Лукас не просто партнери Віляма, а ще й хороші друзі, я теж беру участь у розмові, хлопці зацікавлено, і навіть з якимось захопленням і очах ловлять кожне моє слово, рудоволося дівчинка теж привітно усміхається, проте Лілі, навпаки підозріло мружиться, стискаючи прибори кожен раз, коли я відповідаю на питання хлопців. Зустріч проходить у доволі невимушеній атмосфері, коли Вільям бере телефон, де я мимоволі помічаю повідомлення від Лілі, не можу розібрати, що там пише, але здогадуюсь, коли рука дівчини з довжелезним манікюром торкається бедра Леджера, напружуюсь, бо хлопець вдає, наче нічого не відбувається і він не помічає її дотиків. Розумію, що ревнувати безглуздо, бо ми один одному ніхто, і Леджер мені нічого не обіцяв, але дивитися, як блондинка фліртує з ним мені надто неприємно, тому вибачаюсь і прямую до вбиральні, вмикаю холодну воду і намагаюсь остудити думки. Двері відчиняються і за мною входить Вільям. 

- Все нормально? 

- Так, все просто супер, - нервую. 

- Саша, подивись на мене, - піднімаю на нього погляд, - там за столом, все що ти бачила з Лілі, це пережитки минулого, і я зовсім не хочу аби це якось вплинуло на нас. 

- На яких нас, Леджер? - запитую іронічно. 

Продовжити не встигаю, бо двері відчиняються і до вбиральні, ходою від бедра, входить Лілі, усміхаючись так солодко, що мені стає незручно, наче це я їх застукала поруч. Дівчина, наче не помічаючи мене, підходить до Віляма та спокусливо облизує пухкі губи.

- Я рада тебе бачити, Віл, з останньої зустрічі ти став ще красивішим, - промовляє. 

Не бажаючи залишатись третьою зайвою, виходжу з приміщення і не розумію, звідки береться тупе відчуття розплакатись. Решту вечора проходить спокійно, хлопці підписують папери, укладаючи контракт і ми прямуємо до номерів, Вільям ще раз пробує зі мною поговорити, але я поки не готова, тому зачиняю номер і лягаю на ліжко, прокручуючи всі події сьогоднішнього дня, сон не йде і я ще близько години перевертаюсь на ліжку. Від дурних думок мене відволікає стукіт у двері, відчиняю - Вільям, стоїть сонний і надзвичайно милий. Хлопець бере мене за руку і проходить до мого номера, без будь яких слів він підхоплює мене на руки і пристрасно цілує, далі все відбувається дуже швидко, Леджер знімає з мене халат, залишається без зайвого одягу сам і ми поринаємо у всесвіт насолоди.