Chapter 18

Вільям

- Один номер? - перепитує Алекса. Звичайно один, можна навіть з одним ліжком, навіщо гроші на марно витрачати.

- Ні, для тебе і для мене. Два окремі номери, - якщо ти не хочеш аби наша вигадана історія стала реальністю, додаю подумки. 

Алекса йде, а я намагаюсь прибрати картинки з нашої останньої зустрічі у її кімнаті, це не так вже й легко працювати поруч, коли знаєш яка вона під білою блузкою та чорною спідницею. Ще й окуляри одягнула. Решту дня я морально готуюсь до робочої поїздки, бо контролювати себе на роботі, або ж на відстані куди простіше, ніж будучи поруч, проте ставлю собі за мету сконцентруватися на роботі, а не думати про Сашу. Також дратуюсь через Кейт, дівчина не перестає обривати мені телефон, закидуючи повідомленнями та дзвінками, хоч у чорний список закидуй. Вечором у спортзалі, зганяю напругу за тиждень, десь пробуджується бажання піти до клубу і зняти хорошу дівчинку, але відкидую цей варіант, лягаючи спати із думками про завтрашній день. 

Прокидаюсь о 6:30, закидую все необхідне у валізу, по дорозі у аеропорт забираю Алексу, дівчина виглядає дещо незвично, джинси та футболка, пряме волосся та мінімальний макіяж, це зовсім не те, що я звик бачити у офісі. Вона виглядає милою. Не зраджуючи традиції відчиняю їй двері та забираю сумку. Краєм ока помічаю, що Саша нервує, намагаюсь зрозуміти чи це у неї страх перед польотом чи їй складно сидіти біля мене. До готелю добираємось майже мовчки, за винятком кількох фраз стосовно часу та місця зустрічі. 

- Я зайду до тебе по дорозі, у нас година на збори, партнери будуть тут рівно о третій, тому не запізнюйся.

Відчиняю двері номера та закидую сумку до шафи, швиденько приймаю душ та привожу себе до ладу після польоту, одягнувшись, крокую до номера Саші, стукаю тричі, але ніхто не відповідає, тому відчиняю сам і розумію, що у мене бісове дежавю.