Chapter 14

Вільям 

Притягую Сашу до себе і впиваюсь у губи, дівчина не відразу розуміє, що відбувається, тому стоїть з розплющеними очима, а я наштовхуюсь на м’які та пухкі губи і цілую їх. Тримаю за плечі не даючи їй відійти. 

- Ось бачите! - вигукує істерично Кейтлін, - бачите? - шалено зиркає то на батьтка, то на свою матір, - я ж казала, казала що він зраджує, - заливається сльозами. 

- Кейтлін, - вимучено зітхаю, - ми ж усе прояснили у ресторані, ти чітко дала мені зрозуміти у клубі, що між нами все, потім я я тобі чітко сказав, що це кінець, навіщо влаштовувати цей театр?

- Не плач, люба, - промовляє мати Кейт. 

- Я так змучилась, мамо. Не варто було сюди приходити. - старша Еванс заспокоює її, гладячи по плечу. 

- Вільяме, - звертається міс Еванс, - нам варто поговорити про ваші стосунки з моєю донькою. 

- Пробачте, але нам нема про що говорити, - тримаюсь із останніх сил, аби не нагрубіянити жінці. - Ми з Кейтлін дорослі люди і все вирішили. 

- Ми вирішили?! - істерично кричить блондинка.

- Помиляєшся, - гнівно відповідає жінка, - невже ти справді думаєш, що можеш використовувати мою доньку два роки, а потім викинути як непотрібну річ? Ти забуваєшся!

- То що ви зробите? - гаркаю, бо моєму терпінню приходить кінець, - змусите мене одружитися? Чи може забажаєте матеріальної компенсації? Так от, зібравши всі брязкальця, подаровані вашій дочці, ви покриєте увесь витрачений час вашої дитини. Ще якісь пропозиції? - не витримую і переходжу на крик, тому що не дозволю якійсь старій клячі вказувати що мені робити. 

- Слідкуй за язиком хлопче, - гнівається Еванс, - твоє тимчасове захоплення погано на тебе впливає, - зиркає у сторону шокованої Саші, в той час як Кейтлін підлітає до дівчини.  

- Ти! Ти розлучниця, ти зруйнувала стосунки! Ми планували одружитися, сім’ю! Тобі це все відплатиться, карма існує!

- Досить драми, Кейт, всі чудово знають про твою забуту мрію стати актрисою, - закочую очі. 

Тільки-но Кейт готова знову розпочати тираду, як її зупиняє батько: - Елен, я буду вдячний, якщо ви покинете мою домівку, - хмуриться батько, і я вже бачу як Еванс готові знову накинутись, але щось їх зупиняє, тому вони прямують до виходу. 

- Ми ще не закінчили, Леджер, - шипить блондинка. 

- Сину, можна тебе? - кличе мене батько, прямуючи до вітальні.