Chapter 7

Вільям 

- Скільки разів я просив тебе не позорити мене перед співробітниками, - звертаюсь до Кейт, - котик і зайчик я вдома, зараз я містер Леджер або ж Вільям, також, навчись вже нарешті стукати. 

- Стоп, стоп, - перебиває мене Кейтлін, - хто це така була?

- Шевченко. 

- Чекай, це та сама донька твоєї мачухи?

- Так, вона 

- І ти хочеш сказати, що модель з ногами до вух, і з третім розміром грудей буде працювати тут? Твоєю асистенткою? - обурюється Кейт, - Що за чортівня, Вільяме, коли про неї розказував, то я уявляла якусь забиту миш, а не косплей на зваблюючу секретаршу, - і тут я розумію, що Кейт не спинити, бо з ревнощами ця дівчина на ти. - Дідько, поки я сиджу і думаю собі, що ти тут працюєш, ти витріщаєшся на неї? Може вже розкладав на своєму столі?

- Кейтлін досить, я втрачаю терпіння, - видихаю, - ти сама знаєш моє ставлення до неї, тому закрили тему, на сьогодні ти вільна. 

- Я вільна?! Я прителепалась до тебе, одяглась як на показ щоб ти мені сказав, що я вільна? Леджер, ти придурок? - І ось тут я розумію, що мене оточують істерички, чорт забирай, невже не можна увійти у моє положення? Я ж пояснив їй ситуацію. І як з цією людиною можна буде будувати сім’ю? - Леджер, якщо ти зараз підеш до неї, то це все, між нами все скінчено, - погрожує Кейт, хоча її погрози це просто марне струшування повітря. Бо це напевно вп’яте вона мене кидає за останній місяць. І хоча згодом мене чекає гаряче примирення, зараз я почуваюсь, наче дятел видовбав мені мозок. 

- Кейт, ти вільна. - Встаю зі стільця, - досить дурних погроз, я знаю, що кидати ти мене не збираєшся. 

- Я поїду до клубу, де на мене будуть дивитися сотні хлопців, а потім з кимось із них я поїду додому, - погрожує Кейт. 

- Чудово, запроси ще одну дівчину, я приїду і влаштуємо … - договорити не вдається, бо двері відчиняються і моя псевдо асистентка повідомляє, що якщо я побалакаю ще зайвих 5 хвилин, то контракт ми успішно втратили. 

До машини прямуємо втрьох, я, Кейт та Алекса, і переді мною мав би постати вибір, з ким поїхати, але, на щастя, Кейтлін, його спрощує, - мене відвезе Лукас, все одно ми їдемо в клуб, - хто такий Лукас я не знаю, але й знати не дуже хочу, - і знай, Леджер, якщо ти мені зрадиш, то мій батько з тебе власними руками шкуру зніме, а ти, дорогенька, - вказує пальцем на Алексу, - тримай свої заморські лапи подалі від мого хлопця, бо ті довгі ноги тобі не допоможуть втекти, - на що Алекса тільки закочує очі, і я відчуваю, що вона хоче сказати, але так званий Лукас вже під'їжджає на авто. У Кейт я впевнений, вона не я, гуляє по клубах, вештається з подружками та погрожує мені зрадами, але єдине що я знаю точно - вона вірна як пес, чого не скажеш про мене, на жаль. Хоча свої походеньки я гарно прикриваю, не даючи їй сумніватися у своїй вірності.