Chapter 5

Алекса

Залітаю до будинку Леджерів і хвала Богу, що матері немає вдома, бо я б точно не витримала, знімаю сорочку того Джеймі і прискіпливо оглядаю живіт. Наче нічого, тільки почервоніння, хоча біль продовжується. Чортовий Леджер, та ким він себе, бляха, уявив. Нічого, ми ще подивимось хто кого. 

Вирішую, що пора оновлювати гардероб, адже з обіцяного дрес коду у мене мало що наявне, хто ж знав, що прийдеться працювати на дизайнера-самодура. Настрою їхати в торговий центр немає, тому відкриваю кілька веб сторінок і розпочинаю онлайн шопінг. Біля двох годин шукаю потрібні речі, скидаючи їх у корзину, поки туфлі та спідниці не починають здаватись мені однаковими. 

Вільям

Приїжджаю до Кейтлін раніше ніж зазвичай і вже, морально налаштувавшись на істерику, піднімаюсь до її квартири. Кейт відчиняє не зразу, завжди так робить, коли вдає із себе ображену. 

- О, які люди, сьогодні ти не тільки вирішив подзвонити, а й завітати, дякую вельмишановний, - усміхається білявка, притулившись до одвірка. 

- Кейт, будь ласка, досить, батько вчора привів доньку своєї нової дружини, тому я не мав часу подзвонити. 

- Ну звичайно, добре що на неї час ти мав, - і тут моєму терпінню приходить кінець, якого біса я маю виправдовуватись перед Кейт, якщо вже вибачився, тому розвертаюсь і йду, бо бажання слухати звинувачення немає. 

- Ей, Вільяме, - гукає Кейт, - ти куди? - не відповідаю нічого, прямуючи до ліфту. - Вільяме, стій! Окей, досить, я перегнула палицю, зайдеш? 

- Та ні, Кейт, думаю сьогодні не час, - відзиваюсь, відчуваю що пора зняти пар, бо події вчорашнього і сьогоднішнього дня мене знатно задовбали. 

- Знову поїдеш до якоїсь курви? - розпочинає тираду Кейт, і так, чорт, поїду, бо терпіти ті крики вже остогидло.

Заходжу до ліфту та набираю номер однієї з дівчат, з якою ми кілька разів зависали у компанії. Хороший секс це саме те, що мені зараз треба, а з Кейт хорошим він зараз бути не може. По дорозі заїжджаю до батька, все таки треба перепросити у малої, бо дійсно перегнув зранку. 

Алексу застаю посеред вітальні заваленої пакетами з ганчірками, а вона у спідниці та блузці красується перед дзеркалом, - занадто відверте, не думаєш? - посміхаюсь, притулившись до одвірка. 

- У регламенті ти не вказав довжину спідниці, тому зараз, будь ласкавий позбавити мене від своїх тупих коментарів, - їдко відповідає Алекса і тут моє бажання вибачитись різко знижується. Виглядає вона справді гарно, довгі ноги, струнка фігура та красиві форми, але fuck, той рот, якби вона не говорила, то виглядала б куди краще. - Огляд закінчено, якщо ти не підробляєш лакеєм, то можеш бути вільним, якщо ж так, то віднеси пакети на гору, сама лінуюсь. 

- Послухай сюди, дівчисько, - підходжу різко, - тобі здається треба вкоротити язика, якщо бажаєш, то можу допомогти. - Язва просто виводить мене із себе. - Якщо ж ні, то прикуси сама, бо я не знаю скільки ще протримаюсь. 

- Пішов ти, містер Леджер, - випльовує вона, і гордо обернувшись прямує до сходів. 

- Завтра не спізнюйся, інакше жодне прохання твоєї матері тебе не врятує. 

- Прикуси язика, інакше жодне батькове зауваження тебе не врятує, - вимовляє стерво. 

Ох ти ж, мала вміє зіпсувати настрій. Від перепалки рятує прихід батька, тому пантера може дякувати всевишньому, що я не втиснув її у стіну.