Chapter 1

Алекса

Літак плавно торкається посадкової смуги і я з полегшенням видихаю. 

- Нарешті! - чую справа - American life чекай мене, - завзято шепотить світловолоса дівчина, піднімаючись із крісла. Мені б її радість.

Виходжу з терміналу, де мене вже чекає чоловік з табличкою ‘Aleksa welcome home’, саркастично усміхаюсь, адже зовсім не вважаю, що Америка, стане мені домом. Мені і в Україні жилось добре, поки моя матуся не вирішила вкусити заморського життя, познайомившись із темноволосим красунчиком Ліамом і з радістю в серці кілька місяців тому відчалила до його будинку. 

- Ласкаво просимо, міс Шевченко, - простягає мені руку чоловік, запрошуючи до авто, - розслабляюсь під кондиціонером, адже на вулиці у сонячній Каліфорнії +30, хоча відчувається як +50, і моя шкіра надзвичайно вдячна мені, що я відмовилась від тональної основи. 

- Aлекса, - з радістю вигукує мама, - я так рада тебе бачити! - обіймаючи мене. 

- І я, мамо, проте, я Саша, - відколи мама переїхала, то вирішила американізувати усіх і все, тому звичайна Саша з Києва, тепер Алекса. 

- Ой, так набагато зручніше! Пішли, пішли, хлопці нас вже зачекалися! Син Ліама вже забронював столик у одному з найелітніших ресторанів Каліфорнії. - Щебече мама, і я розумію, що мої джинсові шорти та біла футболка ніяк не вписуються у стиль елітного ресторану. 

- Мамо, може я б переодягнулась спочатку? - запитую з надією в голосі, - Я 10 годин сюди летіла, і ще 2 чекала, бо літак затримали, мені не до ресторанів, - промовляю вимучено. 

- Алексо, ми і так тебе чекали через затримку! - обурюється мама, - нам треба обговорити твоє працевлаштування якомога скоріше. 

Я закочую очі, адже складається враження ніби літак затримався через мене і чимчикую за матір’ю до того самого елітного ресторану. Бачу, що адміністратор мого типового американського прикиду не оцінила, просканувавши мене з ніг до голови. Відповісти їй не встигаю, адже до нас з галантною посмішкою прямує мамин кавалер - Ліам. 

- Ласкаво просимо, Алексо, радий бачити тебе тут! - вимовляє на чистій англійській мові, і я заслуховуюсь як мелодійно він звучить. - Ходімо, люба, - бере маму під лікоть, - Вільям замовив нам твій улюблений столик. - Плетусь за ними, ледве перебираючи ногами, все таки жоден ресторан не компенсує втому після 10 годин польоту. - А ось і Вільям! - піднімаю очі, і мало не роззявляю рота, широкоплечий красунчик, наче модель, привітно махає нам рукою та усміхається, запрошуючи до столу. Беру себе в руки та привітно киваю у відповідь. 

- Вільяме, - познайомся, - це Алекса, донька Наталі, - представляє Ліам мене. 

- Дуже приємно, Алексо, - промовляє баритоном хлопець, роблячи наголос на моєму імені. 

- Давайте скоріш до справи, - вигукує мама, - запрошуючи нас до столу. І я прямую за нею, сідаючи навпроти Вільяма, красивий все таки, біла сорочка та костюм личать, йому навіть уточнювати не потрібно, щоб зрозуміти що ціни на ті речі захмарні. 

- Отож, - розпочинає Ліам, - Алексо, твоя мати розказувала, що у тебе є досвід роботи перекладачем, а у нас у компанії, якраз не вистачає працівника, тому я до тебе з пропозицією, - усміхається. - Як ти ставишся до того, щоб отримати стажування у нашій компанії? 

- Звичайно, я з радістю спробую, - натягнуто усміхаюсь, адже розумію, що тут не обійшлося без маминої руки, невже у всій Америці не знайшлося перекладача для подібної корпорації, а якась там Саша, що отримала диплом буквально місяць тому, зможе працювати тут. 

- Звучить чудово, - вигукує мама, ледь не плескаючи у долоні, і мені хочеться закотити очі, бо цей театр починає мені набридати. 

- Проте, чи не вважаєте ви, що розумніше було б віддати подібну вакансію людині з досвідом? - запитую, наштовхуючись на стальний погляд голубих очей. 

- Звичайно, було б, - чую невдоволене тихе шипіння. 

- Ми обожнюємо давати можливості розвитку новим працівникам і впевнені, що твого досвіду вистачить для ведення цих справ, - натягнуто усміхається Ліам, зиркаючи на Вільяма, поки той хмикнувши, закочує очі. - Невже ти не хочеш спробувати себе у цій сфері?

- Дякую, звичайно, це щедра пропозиція, та я вже маю досвід роботи на міжнародному ринку, у батька є своя компанія, тому я мала змогу практикуватися, думаю мені вдасться справитись з обов’язками, - видаю англійською. 

- Так, так, - хитає головою мама, - Алекса була кращою на курсі, я впевнена вона вас не підведе. 

- А також, для початку, ти попрацюєш асистентом Вільяма, він розкаже тобі основні нюанси роботи, правда сину?

- Звичайно, тату, - солодко відзивається той, - розкажу і покажу. - І я чую не прихований сарказм у його словах. - Вибачте, мушу йти, - поглядає голубоокий на телефон, - справи не чекають. З радістю залишився б з вами довше, сім’я, - усміхається, - Алексо, - протягує руку, - всі доручення тобі скинуть зовсім скоро на електронну адресу, - а потім нахиляється, - послухай, кицю, тобі краще буде відмовитись від цієї затії. Я розумію, що твоя матінка знайшла в моєму батьку-дурнику гарну криничку, але не думай, що я такий самий, - шипить він у мене біля вуха. - Тому раджу тобі підшуковувати квитки на рейс додому.

- І я була рада познайомитись, Віллі, - солодко усміхаюсь, поки той стискає щелепи до хрусту, - з нетерпінням чекаю першого робочого дня під твоїм керівництвом. 

Решту дня проходить сумбурно, мама обіцяється мені провести екскурсію Каліфорнією, теж мені, екскурсовод, три місяці в Америці, а поводиться наче прожила тут половину життя, мені показують мою кімнату, проте будучи втомленою після перельоту, єдине що я хочу то притулитись до подушки та поринути в обійми Морфея. Але мої плани йдуть шкереберть із дзвінком у двері. Відчиняю, і звичайно, на порозі стоїть Вільям. 

- Добрий вечір, Алексо, - шкіриться, - готова поїхати до офісу, щоб ознайомитись із обов’язками? 

- Не готова, - вимучено тягну, - у мене був 10 годинний переліт, а також знайомство з новою сімейкою, тому єдине до чого я зараз готова, то роздягнутися і лягти у ліжко, і не прокидатися до завтра.