Амелі і баобаб Ч.1

Ця історія трапилася дуже давно на загадковому африканському континенті, а, якщо бути зовсім точною, то - на березі річки Конго, де з давніх часів проживало плем’я з однойменною назвою. Це були часи етнографічних експедицій, коли перші європейці ступили на африканську землю і познайомились з культурою її народів.

На чолі одного з племінних поселень конго стояв вождь Мамена, у якого була єдина дочка, яку він не просто дуже любив, а обожнював. Здавалося б нічого дивного, що батько любить свою доньку, однак ця любов була такою ж неймовірною за силою свого вияву як і сама об’єкт обожнювання. Хіба ж не неймовірно що дівчинка племені конго носила французьке ім’я Амелі?!

 Однак не тільки в цьому була неймовірність Амелі – але будемо зберігати послідовність викладу, щоб нічого не пропустити, і незабаром ви про все дізнаєтеся.

 Отже, одного дня, коли дружина вождя ходила вагітною, вона поранила собі ногу – нога розпухла й у жінки почалася лихоманка. Ніякі ліки не допомагали, і вождь втратив надію вилікувати її. Цілими днями він був сам не свій. Ще й шаман пішов у якусь далечінь за зіллям, яке в нього так невчасно закінчилося. Що ж робити?! Як допомогти дружині?! Хоч койотом вий!

Вождь був у розпачі і втратив будь-яку надію – Мамені навіть на якусь мить здалося, що духи племені відвернулися від нього і перестали йому покровительствувати. Але такі думки він гнав від себе геть і все думав, чи всіх духів він задобрив, чи як треба вшанував баобаб? Ніби все зробив! Але, якщо так буде продовжуватися й далі, то й народ відвернеться від нього! Хто ж захоче підкорятися вождю, від якого відвернулися духи племені?!

Але доля вирішила інакше, адже Мамена був справедливим вождем, а від таких духи племені не відвертаються просто так!

 На щастя, в ці, чорні для вождя, дні через територію селища проходила французька етнографічна експедиція, яка займалась вивченням культури африканських народів. Члени експедиції попросили дозволу зупинитися на території поселення, але вождь не бажав нікого бачити і ходив чорніше грозової хмари, які нависли над річкою Конго. 

Коли члени експедиції поцікавились причиною журби вождя, їм пояснили, що сталося нещастя з його дружиною і ніхто не може нічим зарадити. Лікар, що входив до складу експедиції, попросила дозволу оглянути хвору. Після довгих перемовин такий дозвіл було надано.Стан хворої був критичний і діяти треба було негайно. Всі жителі селищі зібралися коло хижки, де лежала хвора. Лікар почистила  їй рану, обробила хініном, наклала чисту пов’язку – це все, що вона могла зробити. Змучена лихоманкою дружина вождя нарешті змогла заснути - залишалось лиш чекати.

Через кілька днів стан жінки покращився, рана почала загоюватись. Через тиждень хвора вже могла ходити і поратись по господарству. Ніхто спочатку не міг повірити, що дружина вождя так швидко одужала, адже тільки шаман міг лікувати і зцілювати від недуг. Тоді все селище вирішило, що лікарка – посланець богів. Вони влаштували на її честь свято, піднесли дари і кожного разу вклонялися їй з повагою і страхом одночасно.  

   Дружина вождя пообіцяла, що коли в неї народиться дівчинка, вона назве її на честь лікарки, яку звали Амелі. Так і сталося! Ось чому чорношкіра африканська дівчинка з неперевершеними кучерями носила французьке ім′я – Амелі. 

Амелі зростала дуже допитливою і невгамовною. Вона дуже любила природу, книжки і баобаби. Це були три пристрасті її життя. Природу вона любила за її красу, книжки мовою кіконго, які ще до її народження залишила по собі експедиція і, які були багатством Амелі, баобаби – за їх незбагненність.

Також, Амелі любила лазити по деревах, плескатися в річці і сидіти в дуплі велетенського баобаба, якому за легендою було більше ніж три тисячі років. Баобаби – це найнеймовірніші дерева на землі, вік деяких з них може сягати п’яти тисяч років. Жителі Африки ставляться до них з великою пошаною і вважають баобаб деревом життя. 

В одній із легенд розповідається, що баобаб раніше ріс на небесах. Але бог злякався, що дерево заволодіє його троном і скинув баобаб на землю. Дерево «приземлилося» не дуже вдало – вгору корінням. З тих пір так і росте. 

Амелі дуже любила "свій" баобаб і часто ховалася в його дуплі від тропічних злив. Одного разу дівчинка навіть заснула всередині дерева і проспала там цілісіньку ніч, чим не на жарт злякала своїх вельможних батьків. З тих пір таке часто траплялося, але тепер батьки точно знали, де шукати свою дочку. 

Амелі вірила, що в баобаба є душа і, що його почуття не відрізняються від почуттів людини.

Одного разу, коли Амелі застала тропічна злива, вона, як завжди, побігла до свого улюбленого дерева, яке в цей день розквітло білими квітами, Вона зручно вмостилась всередині баобаба, адже для неї це був другий дім – тут було тепло, затишно і пахло деревиною. Дівчинка сиділа, вдихаючи аромат дощу змішаний з ароматом квітів, і непомітно для себе заснула.

Минуло небагато часу і дівчинка несподівано прокинулась. Дощ ущух, сонце заходило за обрій і всередині баобаба було темно і тепло. Амелі сиділа майже не рухаючись – їй зовсім не хотілося йти додому. Вона раптом відчула, що щось змінилось, але не могла збагнути, що саме. Несподівано її увагу привернуло золотаве світло, яке струменіло навколо неї. Як же вона його відразу не помітила?!

Амелі підняла голову вгору, намагаючись знайти його джерело, але марно – світло ніби існувало саме по собі. Але… що це? Амелі протерла очі, але видіння не зникало. Потім вона вщипнула себе, щоб остаточно переконатись, що вона дійсно не спить. Ні – це був не сон! А отже, вона дивилась на справжнісінькі сходи! Сходи… всередині дерева! Вони тягнулися високо вгору, а таємниче світло робило їх справді фантастичними. 

- Цікаво, що ж там угорі? – здивування дівчинки так само раптово зникло, як і з’явилося і вона, допомагаючи собі руками і ногами, видерлась на першу сходинку. Цікавість Амелі була такою сильною, що вона забула про страх перед невідомим і сміливо пішла йому назустріч.