Сьома глава

  Повернувшись до відділку з двома пакетами мексиканської їжі, Шилдс поклав один перед Райлі та із задоволеним лицем “плюхнувся” в своє крісло.

- І чим ти там розплатився? - поцікавилася Магнусен.

- Що ти маєш на увазі?

- Твій гаманець залишився на столі. 

- А! Гаманець… Зараза. Ну, нічого, в мене в куртці двадцяточка завалялася.

- Он як. Можливо, цілий пакет двадцяточок?

  Шилдс засміявся, але потім притих.

- Я хотіла віддати тобі гаманець і поїхала за тобою…

- Ти стежила за мною?

- Зустріч була продуктивною, знаю. В мене на столі рапорт, де детально описано все мною побачене і в тебе є п’ять хвилин, щоб переконати не нести його Сеймуру. Час пішов.

- Слухай, це не те, що ти подумала…

- Авжеж і що це?

- Справа не в грошах.

- А в чому?

- Справа в Гірі.

- Он як, - вона вже майже підвелася, щоб йти, але він зупинив її.

- Ти не розумієш. Ми не можемо чесно виграти в людей, які не дотримуються правил. 

- Звичайно. І як нам допоможе твій “хід”?

- Колишній кандидат в мери, він людина впливова. Свій спосіб відомстити Гірі він знайде. 

- І ти просто паралельно на цьому підзаробив трохи грошенят?

- Гроші потрібні всім нам. Тим більше батьку-одиночці.

- Постривай, ти ж зараз хочеш розжалобити мене. Ти ж казав, що ти холостяк?

- А ти казала, що в тебе є кіт. І я говорив, що я холостяк, але я не казав, що в мене немає дітей.

  Райлі незадоволено засопіла.

- Повір мені, я знаю Гірі. І незабаром ти сама у всьому пересвідчишся. 

- Я не можу нічого обіцяти, але я подумаю. До кінця тижня.

- Добре, але май на увазі, я був з тобою чесним. Про існування моєї дочки знає лише Сеймур. Робота в мене занадто небезпечна для моїх рідних.  

- А що трапилося з матір’ю?

- Померла. За п’ять місяців після пологів.

- І ти змінив її прізвище, щоб ніхто про неї не дізнався?

- Мені не довелося нічого змінювати, так як в її свідоцтві батько не вказаний.

- І де вона зараз?

- Живе з бабусею, у якої невелика пенсія.

- Чому я маю тобі вірити?

- Не маєш, - кивнув у відповідь Деніел.

---

  Сеймур сидів в себе в кабінеті, коли в двері постукали.

- Так, заходьте.

  Райлі, трохи невпевнено, увійшла.

- Ну як там успіхи у випускниці Квантіко?

- Працюємо. У мене буде одне питання, але воно не по роботі.

- Питай.

- У Шилдса є дочка?

- А це має якесь відношення до справи?

- Ні.

- Тоді в мене інформації немає. Слухай, я вже старий пеньок і можу зрозуміти все не так, але старайся особисті моменти не “приносити” на роботу.

- Добре. 

- Давай, іди. Мер позитивно відгукнувся про ваші результати. Не підведіть його.

---

- Дякую, - розпочав Деніел, коли Райлі повернулася.

- За що?

- Ти ж прийшла від Сеймура, а мене відразу до нього не викликали.

- Що нового по справі? - змінила тему Магнусен. 

- Надійшли результати експертизи крові на футболці Чейні..

- І що сказав Біл?

- На ній кров лише Ешлі Мур.

- То він їх переплутав і вбив іншу?

- Вони схожі. Тим більше ранок, можливий туман. Подібними були і самі маршрути пробіжок.

  В цей час до них в кабінет увірвалася Мел Кларк, вся в сльозах:

- Ти обіцяв його захистити! Я повірила тобі!

- Що трапилося? - тримав її за руки Шилдс, поки вона в істериці “тарабанила” його по грудях.

- На нього напали! Його тримали в камері досудового слідства з іншим підозрюваним! Нік в лікарні, у важкому стані!

  В цю мить до них заглянув Сеймур, що строгим голосом заявив:

- Чейні порізав співкамерник, від отриманих ран він помер в реанімації. Повідомте його рідних…

  Кларк вже зовсім не стримувала себе, поки Магнусен з Деніелом старалися хоч якось її заспокоїти.

---

  Вже сидячи в машині, Шилдс порушив мовчанку:

- А я попереджав. Нападник колись мав відношення до банди Гірі. Він занадто слизький для цієї системи, щоб взяти його по її правилах.