Шоста глава

  Двері в помешканні художника ніхто не відчинив, проте детективи застали на подвір’ї сусідку, що люб’язно пояснила відсутність господарів:

- Вони зараз в церкві, на Службі.

- А де саме знаходиться храм?

- В кінці вулиці, справа.

- Дякую!

---

  Швидко знайшовши церкву, стали чекати закінчення Богослужіння. 

  Десь через півгодини, з храму стали виходити люди і хтось з них вказав на жінку з трьома дітьми у відповідь на питання Шилдса.

- Місіс Чейні?

- Так, - відповіла жінка з двома дівчатами-підлітками і молодшим сином. 

- Ми детективи. І хотіли б поставити вам пару питань стосовно вашого чоловіка. До речі, не знаєте де він зараз?

- Він не зміг піти на Службу Божу і зостався вдома.

- Просто нам ніхто не відчинив…

  Жінка важко видихнула, а потім промовила:

- Дозвольте мені передзвонити мамі, най вона забере дітей і тоді ми з вами поговоримо.

- Гаразд.

  За хвилин двадцять під’їхав позашляховик, звідки вийшов старший чоловік з жінкою і, розцілувавши онуків, посадив їх в авто.

---

  Айлін Чейні відчинила вхідні двері і ввічливо запропонувала гостям:

- Можливо, чаю?

- Ні, дякуємо. А де ваш чоловік?

- Він на горищі, в своїй майстерні-галереї. 

- І чому він нам не відчинив?

- Самі побачите. Він уже як тиждень не може провести і години без алкоголю. Відтоді… -  і жінка замовкла.

- Відколи? 

- З того моменту, як знайшли ту дівчину в парку.

- Ми заберемо його до відділку. Незабаром сюди має приїхати дві бригади спеціалістів для обшуку. Ордер має бути в них на руках.

- Добре. Я просто не хотіла, щоб все це бачили діти.

---

  Наступного дня, уже в тверезому вигляді, в кімнаті для допитів сидів Нік Чейні.

- Води? - запропонував Деніел.

- Так, будь-ласка.

  Зробивши пару ковтків, затриманий впевненим голосом розпочав:

- Я хочу зробити зізнання. 

- Добре, але майте на увазі, у вас є право на консультацію адвоката, наша теперішня розмова записується і все сказане зараз вами може бути використаним проти вас у суді.

- Ні, мені не потрібна консультація, - і, після недовгої паузи, продовжив, - Айлін, вона цього не заслуговує. У вас було хоч раз в житті, коли ви з першого погляду розуміли, що ця жінка це і є ваше? Ваше все. 

  Він подивився, в надії знайти розуміння, на Шилдса, але той лише заперечливо похитав головою.

- Чому я її не зустрів відразу? У мене вже була сім’я і троє прекрасних дітей, коли доля звела нас. Моя Крістіна... Айлін, вона ідеальна матір і домогосподарка. Найкращий друг і все таке… Я навіть не сумніваюся в тому, що вона була мені вірною дружиною, але я не відчував до неї нічого, розумієте?

- Ближче до справи, - скоригував його Деніел.

- Коли я зустрів Крістіну Ротвайн, я зрозумів, що вона - це і є все, заради чого варто жити. Вона і є саме життя…

- А діти? - перебила його Райлі.

- Магнусен, вийди поки на коридор, - скомандував Шилдс.

- От шмат лайна, - кинула вбік Чейні детектив і вийшла з кімнати.

- Жінки… Їх нам не зрозуміти. 

- Боюся, я вас також не розумію. Але не суть, що було далі?

- Далі я остаточно втратив від неї голову. Це важко пояснити, але я хотів її змінити, хотів, щоб вона більше не займалася цим. Щоб вона була лише моєю… І вона пообіцяла мені, але то відео…

- Ми все знаємо. Мел нам розповіла.

- Я був не в собі від люті. Випив зайвого. На дзвінки вона не відповідала, а двері не відчиняла. Я знав, що вона бігає зранку і направився в парк. 

- Що ви з нею зробили?

- Я випив багато алкоголю. Я нічого не пам’ятаю, але прокинувся вдома через пару годин, весь в плямах від крові. 

- Ви взагалі нічого не пам’ятаєте?

- Зовсім. Таке часто бувало раніше, особливо коли я продовжував пити на протязі довго часу. В такому стані я себе зовсім не контролюю і можу різко зриватися…

- Що ви зробили з одягом? 

- Я, спочатку, злякався і хотів його спалити, але він навіть не горів… Я закопав все на задньому дворі. 

- Покажете зараз місце?

- Так, звісно. 

- Вам нічого не нагадує ця річ? - детектив поставив перед підозрюваним пакет в якому була маска вовка.

- Це моя маска. Ми використовували її для наших маленьких ігор…