Старенька зайшлася риданнями і впала перед ними на коліна:
- Я прошу вас!
Райлі підбігла до неї і стала заспокоювати, перед тим посадивши назад в крісло. Та Шилдс незворушно стояв, а далі взагалі вийшов з кабінету. Коли повернувся, попередньої гості вже там не було.
- Вона вже пішла?
- Знаєш, не всі народжуються такими впевненими і правильними. Ти хоч раз в житті відчував той стан, коли в твоїй голові стільки думок, що вона от-от розірветься?
- Ні. Я такого не вживаю.
- Дуже смішно.
- Не вживаю, але міг би себе до такого довести.
- Так отож. А не всі можуть це контролювати.
Трохи помовчавши, Деніел продовжив:
- Якщо ми дійсно хочемо допомогти, то маємо знайти вбивцю. А далі вже най суд вирішує.
- Нам з тобою її не зрозуміти. В нас немає дітей. А якщо вони народяться особливими? Ми би на її місці вели себе таким же чином.
- Мабуть. Що в нас на даний момент? - він перевів погляд на дошку з написами і фотокартками, - Кандидат з мотивом... Кримінальний авторитет, що позичив гроші… Подруга, що закохалася в її клієнта… Ну і Шон з людиною в масці вовка. Думаю, нам потрібно заїхати в одне місце.
- Куди?
- Сама побачиш.
- Добре, але сьогодні ми на машині їхати не будемо. Мені нарешті доставили мого вірного “коня”. Навіть не знаю, як я раніше без нього обходилася.
- Що ти маєш на увазі?
- Ми поїдемо на мотоциклі, чи ти боїшся пускати жінку за кермо?
- Так он хто це з самого ранку розбудив ревом двигуна чергового. А я буду сидіти ззаду і ніжно притискатися до своєї спини?
- Саме так. Головне тримати ногу на місці і не обпектися об вихлопну.
Шилдс спочатку скептично на неї подивився, але згодом додав:
- Якщо у тебе є другий шолом, то поїхали, я покажу дорогу.
- От і прекрасно, - посміхнулася Райлі і вони вдвох попрямували на стоянку біля відділку.
---
- Ти точно не помилився адресою? - поцікавилася Магнусен, коли паркувала мотоцикл навпроти секс-шопу.
- Ні. У цієї мережі один власник. Запитаємо, хто замовляв костюми для “перевтілень”.
Зайшовши в середину, їх зустрів, дещо через міру солодкою, посмішкою мужчина старших років.
- Що вас цікавить? Чи ви зайшли просто подивитися? Можливо, я можу вам щось порадити?
- Щось домінантне, для перевтілень - відповів Деніел.
- А! Любите давати дамі волю? Розумію. Важка робота, багато підлеглих? Хочете самі розслабитися і підкоритися?
- Так, саме так, - продовжив Шилдс.
- Тоді в мене для вас широкий вибір…
Та не встиг він договрити, як його перебила Райлі:
- Ми детективи. Зайшли до вас у справі, а не за покупками.
Весь настрій сповз з обличчя продавця і він уже без зайвого ентузіазму слухав далі.
- Нас цікавить костюм для перевітлень в персонажів казки “Червона шапочка”. А саме, маска вовка. Хтось у вас замовляв щось схоже?
- Зараз, подивлюся, - він став вводити якісь дані до пошуку серед замовлень, після чого додав, - Ось. Дві покупки. Комплекти з двох костюмів. Один з них, для вовка, з маскою і натуральним хвостиком соболя.
- А з вовчим хвостом немає? - поцікавився Деніел.
- Ні, він не такий розпушений, - з видом експерта, відповів продавець, - Його можна вставити…
Знову не давши йому договорити, детектив перебила питанням:
- Імена замовників можна подивитися?
- Так. Секундочку… От, Крістіна Ротвайн і Мел Кларк.
- Можете видрукувати нам дані про покупки?
- Звичайно.
- Потрібно заїхати в гості до нашої знайомої білявки, - кивнув Деніел напарниці, - В нас, як мінімум, запит від “грінпісу” для ордеру...
---
Уже з вечера отримали ордер на обшук. Двері ніхто за, вказаною в квитанції на покупку, адресою не відчинив. Проте це не зупинило детективів і групу слідчих.
Через пару годин обшуків, один з групи медекспертів підійшов до детективів із згорнутим пакетом в руках.
- Ось, в підвалі, він був у сховку в підлозі під шафою.
- Що там?
- Костюм вовка. З маскою.
- Прекрасно. Несіть на експертизу. А ми зачекаємо на власницю.
---
Зранку, тільки розвиднілося, перед будинком зупинилося авто, з якого вийшла особа в темних окулярах і з купою пакунків у руках.
Довго і, дещо, нервово перебираючи ключі, вона все-таки дістала потрібний і стала відчиняти двері.