Друга глава

   На початку детального представлення структури відділу, Деніела перервав телефонний дзвінок:

- Детектив Шилдс?

- Слухаю.

- Виїжджайте в парк. Тут труп молодої дівчини. Вже скидаю координати.

- Зараз буду, - відповів він і кивнув Райлі, - Ну, з почином!

---

   Коли вони прибули за викликом, на місці вже працювала група медекспертів.

- Особу встановлено?

- Так. Ешлі Мур. Студентка четвертого курсу.

- Приблизний час вбивства?

- Біля шостої ранку.

- Ясно. Значить банальна історія з ранковою пробіжкою. 

  Тіло жертви лежало в калюжі крові, а на шиї в покійної було помітно пару неглибоких ран.

- Смерть настала в результаті втрати крові. Збоку, в районі шиї, дві рани. 

- Значить у нас завівся вампір? - жартував детектив.

- Можливо, але однозубий, або з нерівними зубами. Рани різної глибини.

- Не люблю брекети, - констатував Деніел.

- А хтось їх любить? - поцікавилася Райлі.

- І хто ця прекрасна незнайомка? - запитав медексперт.

- Моя нова напарниця.

- Ого. Сумно, значить, одному.

- Начальство теж так думає.

- А до мене коли аспірантку з медичного приставлять?

- Твоя от лежить перед нами, - посміхнувся Шилдс.

- Ну хоч так. Добре. Дані повного обстеження я пришлю ближче до вечора.  

- Маю надію, ти з нею будеш пристойно поводитися?

- Не переживай. Я все опишу в звіті. Ну, майже все.

  Райлі стояла збоку і старалася не перебивати співрозмовників. Уже пізніше, сідаючи в машину, поцікавилася:

- У вас тут всіх у відділку такі теплі стосунки?

- Ні. Хіба з Білом. Запам’ятай, хороший детектив - це, в першу чергу, прекрасний слідчий криміналіст судмедексперт. Він твої очі, а, іноді, навіть і більше.

---

Пізнім вечером сиділи все ще у відділку, шукаючи нову і аналізуючи вже наявну інформацію про жертву. 

- Батькам Ешлі дзвонила?

- Так. Вони з іншого штату. Прилетять завтрашнім рейсом на впізнання.

- Добре. А ти везуча. Два тижні тихо, а як ти приїхала - відразу вбивство. 

- Дивний збіг, неправда? Можливо, відразу мене арештуєш, поки робочий день не закінчився?

- Я подумаю.

- А хто її знайшов?

- Якісь випадкові перехожі. Вбивця не маскував тіло, вона лежала на одній із стежок в парку, так, як ми її бачили. Ще раз перевіриш всіх по базі, - і Деніела знову перебив телефонний дзвінок, - Слухаю. Добре, зараз буду. Ще одне тіло, - кивнув він Райлі і вони вдвох вийшли з кабінету. 

---

- От і займайся після такого спортом, - розпочав розмову з медекспертом детектив, - Що скажеш?

- Схоже на попереднє вбивство. Спочатку жертву вдарили ззаду по голові, а далі з непритомної спустили кров. 

- Особу встановили?

- Ні.

- Є щось новеньке в почерку?

- Ага. 

- Що саме?

- Характер попереднього вбивства: неглибокі і неакуратні рани свідчать про те, що людина недосвідчена і невпевнена, або…

- Або це жінка? - втрутилася Райлі.

Чоловіки одночасно подивилися на неї, але нічого не сказали.

- Тільки от в чому проблема. На другому тілі купа чоловічого ДНК. Та і рани поглибше.

- Її згвалтували?

- Можна і так сказати. Це сталося вже після смерті. 

- Ну це вже хоч щось. Пришлеш аналіз ДНК.

---

Далеко за північ, Шилдс підвозив Магнусен додому і вона сказала зупинитися біля провулку на якому був кіоск з мексиканською їжею. Купивши там пару пакунків, вона знову сіла в машину.

- Не любиш готувати?

- Можна і так сказати. 

- Ясно. Тепер до твого дому?

- Ні. В готель.

- Проблеми з батьками?

Вона нахмурила брови, а далі, трохи мовчки на нього подивишись, додала:

- По-перше, це не твоя справа. По-друге, любов родичів і батьків прямо пропорційна відстані на якій ти від них знаходишся, - і зробила милу гримасу.

Деніел засміявся, але перечити не став.

Райлі знімала окремий будиночок, на окраїні міста. Під’їжджаючи до нього, напарник поцікавився:

- Я розумію, що ти тут виросла, але не схожий цей закуток на благополучний район.