Аміда
РОЗДІЛ 80. АМІДА
Я стояла серед руїн Милисина. Але цього разу — без сліз, без страху, без тієї тягучої порожнечі, що не відпускала стільки днів. Лише тиша. І тепло — глибоке, мов спогад, що не болить, а зігріває.
Поруч стояв Філ. Його обличчя було в сльозах, але очі… світилися. Я глянула на натовп — наші батьки, друзі, знайомі. Вони були тут. Живі.
— Ти… ти справді їх врятував, — прошепотіла я.
Він кивнув, мов не міг говорити.
Мої здібності більше не виривалися назовні, мов вогонь. Вони стали... мов тиха ріка. Спокійна.
Я згадала слова мами: «Пам’ятай, хто ти. Відрізняй друга від ворога». І тепер знала — мова була не про магію. А про серце.
Милисин почав відновлюватися. Повільно. Будинок за будинком. Але найважливіше — ми зцілювались зсередини.
Ми — я, Сар, Філ, Джейсон, Емілі — були поруч. Разом. Як ті, хто пройшов усе й залишився людьми. Хто навчився прощати. І будувати.
Мир — це не тиша після бою. Це щоденна робота.
Але тепер ми знали, з чого почати.
З довіри. І з чесності.
#2970 в Фентезі
#529 в Бойове фентезі
Відредаговано: 04.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
