Аміда
РОЗДІЛ 79. ФІЛ
Мені було страшно на це дивитися. Жоден буди-нок не вцілів. Але… я встиг зробити одну річ перед тим, як усе це сталося.
У той момент, коли залишив Сара помирати, я телепортувався до Милисина й попередив жителів про вибух, який мав статися з хвилини на хвилину. Це було єдине правильне рішення. Я кричав щосили, закликав усіх ховатися. Пам’ятаю, як тоді, в паніці й метушні, я хапав дітей на руки й силоміць тягнув їх до підвалів, штовхав у темні входи до підземних хо-дів, про які дізнався від Фаджа. Старі, глибокі. Вони мали витримати будь-що.
Я тільки сподівався, що ті ходи справді витрима-ли. Бо якби ні… я б не витримав. Не зміг би пережити загибель усіх у Милисині.
І раптом — ми почули шурхіт неподалік. Я жес-том показав усім зупинитися. Ми завмерли й чекали. Ніхто нічого не питав — усі довіряли.
І тоді ми побачили жінку, що вийшла з тіні на дорогу. За нею — чоловіка. Потім ще одну постать. І ще. І ще… До нас назустріч ішли десятки, а потім — сотні людей.
Я впав на коліна й заплакав. Я був щасливий — я врятував їх.
#2992 в Фентезі
#533 в Бойове фентезі
Відредаговано: 04.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
