РОЗДІЛ 55. АМІДА

Ми йшли через ліс — хоча те, що нас оточувало, важко було назвати лісом. Навкруги валялися зламані дерева, жодного звуку чи руху. Але раптом Джейсон зупинився й опустився на коліно.

— Що ти робиш? — запитала я.

Він провів рукою по ґрунту.

— Земля пошкоджена. Тут нещодавно хтось проходив.

Це було дивно. На мить мені здалося, що Джейсон збожеволів.

— Слухай, крім мене та дітей у таборі, ніхто не вижив.

— Але я це відчуваю, — тихо сказав він.

За розмовами я не помітила, як ми підійшли до прірви. Дно ховав густий туман, і нічого не було видно. Мені здалося, що я вже бачила таку картину, але не могла згадати, де саме.

Раптом я почула незнайомий чоловічий голос: «Даремно ти прийшла».

Але поруч нікого не було.

— Ми шукаємо Альнорда, — невпевнено промовила я, не будучи певною, чи сказала це вголос, чи ні. Голос відповів: «Ви на правильному шляху. Головне, Амідо, пам’ятай, хто ти і в якому часі знаходишся». Це прозвучало дивно, але незабаром я зрозуміла, що він мав на увазі.

У мене почалися галюцинації: поряд зі мною були Сар і Філ, і ми опинилися в Милисині. Сар підбіг до мене, махаючи рукою.

— Агов, Амідо, ходімо з нами! — сказав він. Я так давно не чула його голосу... Усе було, як у моїх мріях.

— Чому ти вагаєшся? — долинув знайомий голос. — Я можу відвести тебе туди, де ти більше нікому не зашкодиш, де ти нарешті знайдеш спокій.

Картинка змінилася, і я побачила Габріелу та своїх батьків.

— Я хотіла тільки допомогти, — промовила Габріела.

— Ми любили тебе, Амідо. Але через тебе нас більше немає, — промовила мама.

Я не могла цього витримати. Голова розколювалась від болю, серце калатало, а ноги підкошувалися.

І раптом — я знову побачила Сара. Він стояв зовсім поруч, усього за кілька метрів. Не роздумуючи, я кинулася до нього.

— Амідо! — почула знайомий голос, але не могла пригадати, кому він належав. Озирнулася і побачила Джейсона. Він тримав мене за руку, а я звисала над прірвою.

— Відпусти руки, якщо хочеш залишитися зі мною, — сказав Сар.

На мить я повернулася до реальності.

«Це все неправда. Я маю вибиратися звідси», — намагалася переконати себе. Але бажання побачити Сара і батьків виявилося сильнішим.

Я відпустила руки — і відчула, як падаю в порожнечу.

Та раптом щось міцно обплело мою руку.

Я різко підвела голову й побачила ліану, що тягнулася згори. Її тримав Джейсон.

Звідки в нього ліани?..

За допомогою тієї ліани він витягнув мене нагору. Я сиділа кілька секунд нерухомо, не до кінця розуміючи, що сталося.

— Сар! Там був Сар! — закричала я.

Емілі присіла поруч, вона виглядала спокійною.

— Амідо, там нікого не було. Напевно, це були лише галюцинації.

Але ж я його бачила! Чому мені ніхто не вірить?!

— Я мала стрибнути…

Джейсон різко дав мені ляпаса. Я хотіла відповісти, але він схопив мене за руку.

— Отямся! Сара немає! Через тебе... — його голос був сповнений гніву. Але Емілі намагалася зняти напругу.

— Слухайте, я знаю одну легенду, пов’язану з цією прірвою. Як відомо, цим світом керує Альнорд, а іншим — Діон. Вони брати.

Я чула про це вперше, але дозволила їй продовжити.

— Прірва забрала багато життів. Її створив Діон, охоплений ненавистю до Альнорда. Він хотів, щоб усі, хто йде до його брата, біля цієї прірви бачили галюцинації й падали у безодню. Так Альнорд мав залишитися самотнім. Це була кара, яку Діон вигадав, аби брат не зазіхав на його світ.

Мене здивувало, скільки всього знає Емілі. Але ще більше мене непокоїло інше: чому галюцинації з’явилися саме в мене?

— Звідки ти це знаєш? — запитала я.

— Потім розповім, — коротко відповіла вона.

Це тільки посилило мою недовіру.

— А що стосується тебе, Джейсоне, здається, у тебе з’явилися надздібності. Може, ти тепер можеш керувати рослинами чи землею?

Він промовчав.

— Прошу, не розповідай нікому про це і намагайся тримати емоції під контролем, — попросила Емілі.

Я ледь усміхнулася.

Далі йшла мовчки, а от Емілі без упину базікала про все на світі. Спершу це лише відволікало, але згодом почало дратувати. Я вже знала, у яких шкарпетках вона ходила до школи та що груші їй смакують більше, ніж яблука.

Раптом я побачила неподалік постать. Спершу подумала, що це галюцинація, але виявилося, що Джейсон та Емілі теж її помітили. Джейсон запропонував підійти й поговорити, але щось підказувало мені, що розмова може закінчитися погано. Я більше не довіряла нікому, завжди була готова до пастки чи зради.