РОЗДІЛ 51. ЕМІЛІ

Я розумію, чому Аміді так боляче. Річ у тім, що коли через неї стався вибух, вижили тільки ті, хто були в таборі. На той час Сара тут не було.

Мені здається, що в майбутньому ми з Амідою станемо подругами. Вона володіє неабиякою силою, але водночас залишається доброю людиною.

Раніше я жила в Милисині й інколи зустрічала Сара та Філа. Все було чудово. Коли мені виповнилося 10 років, мама розповіла, що в мене є надздібності. Звісно, я не вірила їй. Вона запевняла, що в таборі буде безпечніше, проте помилилася.

Коли я приїхала сюди, одразу відчула до себе неприязнь. Бета ненавидить мене найбільше, бо я не скорилася і продовжую боротися, незважаючи на її ставлення.

Коли я приїхала, Джейсону було всього 11 років. Він був таким юним і беззахисним, як і я. Згодом, коли наші шляхи перетнулися, я дізналася, що він опинився в схожій ситуації. Разом ми намагалися втекти кілька разів, але кожного разу нас спіткала невдача. З часом Джейсон став мені ближчим, ніж я могла уявити. Я не можу сказати, що кохаю його, але він став мені як рідний брат, на якого завжди можу покластися, навіть у найскладніші моменти.

Минуло шість років. Я сподівалася, що з приходом Аміди щось зміниться, але зараз відчуваю, що цього не станеться. Чому Бета тримає нас тут? Вона боїться, що ситуація з Амідою повториться, адже колись це вже траплялося. Багато підлітків не вміють контролювати свої емоції, а це стає особливо небезпечним, коли ти володієш такою силою.

Якось Джейсон сказав мені:

— Я бачу в твоїх очах надію, яскравий вогник віри в краще майбутнє. Але відкрию тобі одну таємницю: яскравий вогонь згорає швидше. Можливо, зараз ти не розумієш, про що я, адже ти ще маленька. Але ти згадаєш ці слова, Емілі.

Здається, я почала розуміти, що він мав на увазі. Якщо це правда, то...

Я знову занурилася в спогади.

Ми з мамою сидимо на кухні й їмо млинці з малиновим варенням.

— Емілі, хочу дещо тобі сказати, — мовила мама, з ніжністю дивлячись на мене.

Я подивилася на неї з цікавістю.

— Що таке? — запитала я.

Вона трохи замовкла, наче обирала слова. Потім усміхнулася і ніжно погладила мене по голові.

— Ти не одна, — сказала вона тихо. — Завжди пам'ятай, що ти не одна.

Я не зовсім зрозуміла, що вона мала на увазі, але відчувала, що ці слова важливі.

Джейсон легенько потрусив мене, і я повернулася до дійсності.

— Все нормально? — запитав він. Хлопець виглядав занепокоєним.

— Так, все добре, — відповіла я.