РОЗДІЛ 28. ГАБРІЕЛА

З вікна я побачила, як Сара та Філа забрали ельфи. Головне — ніхто не помітив моєї присутності. Аміді про це не скажу, щоб не підігрівати її бажання втекти. Я залишила їй книгу, сподіваючись, що після прочитання вона зрозуміє справжні наміри. Насправді мені б не хотілося тримати її під замком, але це необхідність.

Я вирішила використати «Другий варіант»: Аміда має жити, а не я. Я не заслуговую на життя. Все, що я робила — це маніпулювала нею. І тільки тепер розумію, наскільки була жорстокою.

Чотири спроби виявилися невдалими. Спершу я обрала дівчину, але вона була надто сильною і швидко здогадалася про мої наміри. Потім були двоє хлопців. Один майже відповідав моїм очікуванням і сліпо виконував накази, не замислюючись. Зрештою, я стерла себе з його пам'яті. Всі вони можуть набути надздібності.

Останньою була Аміда Телума. Здавалося, цього разу все ідеально: сила, що я їй дала, могла дати бажаний результат. Але ця сила виявилася надмірною.

Телекінез — це серйозна зброя, особливо в руках того, хто діє під впливом емоцій.

Наш старий дім, побудований ще моїми батьками, здавався надійним. Під час війни ми ховалися тут, місяцями жили у бункері, захованому внизу, і я вірила, що він витримає все. Але зараз я боюся, що навіть він не зможе протистояти силі Аміди.

Я переоцінила свої можливості, не врахувавши, що мої власні надздібності можуть виявитися недостатніми. Я й уявити не могла, що особа, яку я використала, може виявитися сильнішою за мене.

Проте я передбачала інший варіант, бо зрозуміла: Аміда може бути могутнішою за мене, і я ніколи не зможу їй протистояти.

Я мушу віддати їй частину свого життя, звільнити її від тягаря, який я поклала на неї. Це буде моя спокута за всі ті жахливі речі, які я вчинила.