РОЗДІЛ 26. АМІДА

Повечерявши, я лягла спати, але втома, спричинена великою кількістю інформації, не давала мені заснути. У голові панував хаос. Я не могла зібрати думки докупи й лежати, вдивляючись у темну стелю, теж не вдавалося.

Тоді я ввімкнула світло і почала ретельно оглядати кімнату в пошуках чогось цікавого, чим можна було б зайнятися. Я вирішила спробувати експериментувати з переміщенням різних предметів навколо. Вже через кілька годин мені вдалося зрушити склянку, що виявилося набагато важче, ніж легкий шматочок паперу. Не уявляю, наскільки потужним має бути телекінез, щоб зруйнувати хоча б ціле місто, не кажучи вже про увесь світ навколо.

Чую кроки. Я швидко вимкнула світло та лягла в ліжко. Увійшла Габріела, підійшла до мене та почала будити.

— Чому ти мене будиш? — запитала я.

— Зрозумій одну річ: що сильнішими стають твої здібності, то ближче світ до загибелі. Тепер вирішуй, чи готова ти до таких наслідків. Добраніч.

— Габріело, я…

Не встигла договорити, як вона зникла, залишивши мене на самоті. Її слова все ще луною звучали в голові. Можливо, вона має рацію. Але бажання знайти вихід і вибратися звідси не давало спокою. А якщо, опанувавши свою силу, я зможу не знищити, а врятувати світ? Запобігти катастрофі, яку всі так бояться? Я розривалася між страхом і надією, не знаючи, який шлях обрати.

На ранок я зрозуміла, що спала так міцно, що навіть не чула, як мене будила Габріела.

— Амідо, ти смієшся! Спати до обіду — це вже занадто.

Я в напівсонному стані ледве розуміла, що вона говорить.

— Ось, тримай, принесла тобі почитати.

Я подивилася на обкладинку та ледве прочитала напис: «Біографія Нолуків». Мені здалося, що я неправильно прочитала.

— Нолуків, правильно?

— Так, це історія моєї сім’ї, але найбільше тут про мене. Хочу, щоб ти зрозуміла, звідки береться моя поведінка і чому я така, як є.