РОЗДІЛ 1. АМІДА

Мені тоді було чотирнадцять років.

Наш світ був розділений на чотири раси: орків, ельфів, гномів та людей.

Я жила в містечку Милисин разом із батьками. Наше місто розташовувалося серед лісів і полів. У Милисині люди були добрі й привітні, не войовничі, й жили в гармонії з природою, беручи лише те, що їм потрібно, і віддаючи стільки ж. Це було невелике, не надто розвинене містечко з населенням близько тисячі осіб. Найпоширенішими заняттями тут були сільське господарство та риболовля.

Найбільшим і найрозвиненішим містом була Міріада — місто ельфів. Ельфи були дуже мудрими й технологічно розвиненими. Вони мали глибокі знання в науці та магії, але не хотіли ділитися своїми досягненнями з іншими.

Гноми були вправними ремісниками та інженерами, а їхнє місто Лейгрод лежало біля гір.

Місто орків — Модерн — було найближчим до нас. Ці сильні воїни, що мешкали у великому замку, прагнули влади та контролю над іншими расами.

Їхній король Крон розділив свою силу на три частини: дві він помістив у кулони, а третю — у камінь. Кулони могли підкорювати свідомість будь-якої істоти, а камінь мав надпотужну руйнівну силу. Ми сподівалися, що знайдеться та особа, яка зможе їх знищити.

Весь наш світ оточували величезні гори, верхівки яких губилися в хмарах. Було багато версій про те, що саме ховається за горами. Тервіс — єдина гора, на яку можна було хоча б трохи піднятися, — знаходилася біля Лейгрода. Мало хто ризикував дертися на вершину, бо небагато з тих, хто це робив, поверталися живими. Це місце вважалося одним із найстрашніших у світі.

Я була невисокого зросту, з довгими коричневими косами та зеленуватими, мов сосновий ліс, очима. Любила носити чорно-коричневий комбінезон, а під ним — світло-жовту сорочку. Наш будинок був невеликий, а за ним ріс яблуневий сад. Сонячні промені проникали в мою кімнату й робили її світлою. Вона була оформлена у світлих тонах, із дерев’яними меблями. Моє ліжко стояло біля вікна. Часто під час дощу я поринала у свій внутрішній світ. Щоранку, перед тим як іти до школи, я годувала свого домашнього улюбленця — кролика.

У місті я мала багато друзів, але найближчими були Сар Вільямс та Філ Джонс. З Філом я познайомилася за несприятливих обставин. Його, як творчу особистість, часто цькували через малюнки, вважаючи слабким. Одним із тих, хто знущався, був Сар. Побачивши це на власні очі, я не витримала й стала на захист Філа. Так і почалася наша дружба. Ми обидва мріяли подорожувати світом, тому в його малюнках часто з’являлися уявні краєвиди з інших місць. Сар був повною протилежністю Філу: він вирішував конфлікти силою, але до друзів ставився дуже добре. Коли він остаточно порвав із компанією хуліганів, я зустріла його і запропонувала об’єднатися. Невдовзі їм із Філом вдалося помиритися.