*******

В кімнатах не було жодних меблів, вони були абсолютно порожні. Єдиною окрасою тут були висічені на стінах геометричні фігури, що чергувалися з барельєфами та смугами орнаменту. Це було різьблення високої технології, але воно не викликала захоплення в амазонок. З погляду мистецтва воно було феєричним, але далеким від традицій землян. Ці майстри мали ґрунтовне знання законів математики, і їх улюбленим числом була п'ятірка. Всі ці малюнки були виконані у техніці поглибленого рельєфу, йдучи в товщу каменю на кілька сантиметрів. Це була блискуча техніка виконання прихованих символів та знаків. На стінах деяких кімнат було висічено величезні карти, астрономічні таблиці та інша наукова інформація. В коридорах досить часто траплялися вирубані в камені величезні ніші, здебільшого порожні, хоча деколи там траплялися людські черепи та кістки.

Стеля нічим особливим не виділялася, хоча інколи її теж покривали малюнки на камені, що позеленіли. Підлога була викладена з простих грубих плит. Хоча тут і не було меблів, але з настінних малюнків було зрозуміло, що в цих гучних склепах раніше були цілком певні речі. Деякі кімнати були забиті дерев’яними уламками, кусками каменю та іншим мотлохом. Скрізь була пилюка з піском, а на камінні осідав багатовіковий наліт. А деякі кімнати взагалі мали вигляд, ніби там тільки вчора прибралися.

Амазонки йшли темними лабіринтами, не випускаючи з рук смолоскипів, перетинаючи одну за одною кімнати та коридори. В якийсь момент Нікатея вловила, своїм загостреним чуттям, віддалений сморід. Було незрозуміло, що трапилося з повітрям, але йти далі вже не хотілося. Тим більше, що Марія висвітлила і показала щось на кшталт слабкої колії, наче тут недавно щось протягнули. Чітких слідів не було, але, скоріш за все, тягнули якісь важкі предмети. Ці паралельні лінії нагадували сліди санчат, і було цікаво простежити їхній шлях, але Нікатея дала команду повертатися. Смолоскипи почали догоряти, і тому їхні сліди в пилюці, які позначали шлях назад, вже погано проглядалися.

Вже ближче до виходу, перед підйомом, Нікатея впіймала себе на цікавій думці. Ще на самому початку, варто було їй побачити ці малюнки і барельєфи на стінах, вона на рівні підсвідомості зрозуміла, що ці недвозначні зображення зберігали страшну таємницю. Але Нікатея не мала жодних сумнівів в тому, що за істоти збудували цей підземний храм, бо вона це вже бачила, в своєму минулому житті.

Коли вдалині з'явився отвір від люка, принцеса раптом зупинилася. А якщо точніше, то її щось зупинило. Вона скомандувала, щоб дівчата піднімалися нагору, а сама повернула в лівий отвір, за яким була кімната. Цей зал був досить просторий, і в його дальньому кутку вона побачила вузький арочний прохід. Підійшовши до нього, Нікатея відчула пекучу тривогу, але опанувавши страх, почала обережно оглядатися. Смолоскип горів слабо, і були помітні лише загальні контури предметів. Задихаючись від пилу, і відчуваючи на обличчі липке павутиння, Нікатея пройшла крізь арку і опинилася в іншій кімнаті. Там, у кутку, вона виявила напівзгнилий стіл і високі, під стелю, стелажі. Вони були заповнені старовинними фоліантами, підтороченими жучками, і зі сторінками, що розпадалися при дотику. Вона взяла в руки перший напівзотлілий том, чиї сторінки були всіяні абсолютно незрозумілими ієрогліфами. Але швидко відкинула його в сторону, бо почала задихатися від піднятого пилу, який всюди лежав щільним шаром. Нікатея відійшла назад. Коли її очі звикли до тьмяного освітлення, вона побачила химерні барельєфи на лівій стіні. Відвівши від них погляд, Нікатея одразу помітила купку праху, в дальньому кутку, прямо між стелажами. Вона не могла зрозуміти, чому ця купка праху привернула її увагу. Але від неї виходив якийсь таємний сигнал, спрямований прямо в її підсвідомість. Нікатея пішла вперед, розводячи павутиння, що звисало повсюди. І в міру наближення до купки праху, їй все виразніше відкривався похмурий зміст цієї знахідки. Змахнувши верхній шар пилу, при світлі смолоскипа Нікатея побачила таємницю, і мало не задихнулася від припливу змішаних почуттів. Насправді це був людський скелет, який, мабуть, пролежав тут досить довго. Одяг на ньому зовсім зотлів, а поблизу валялися якісь металеві застібки, гудзики і дві підкови. Поруч зі скелетом лежала книга, в потрісканій шкіряній палітурці. Принцеса знала такі літери, тому прочитала напис зверху: «Закон Єдиного». Ці слова ні про що їй не говорили, і тому вона вирішила роздивитися книгу пізніше. Нікатея ще раз глянула на скелет, і сховала книгу між кольчугою та шкіряною сорочкою. Потім нахилилася до білих кісток і помітила, що вони були досить дивними. Деякі були сильно роздроблені, інші на кінцях були розплавлені. Деякі виявився дивно-жовтого кольору, з виразними ознаками горілості. Обгорілими були також і шматки одягу. Що з усім цим сталося, Нікатея не могла навіть уявити. Вона відчула, що це похмуре місце починало погано впливати на неї, і вона вирішила якнайшвидше покинути цей підвал. Тим більше, що смолоскип почав догоряти, і її вже зачекалися нагорі.