***

Прогримів грім, і пішла злива, яка розсіяла туман. Незважаючи на цю зливу, орда почала рухатися на амазонок. Її кіннота повільно насувалася, наче розлита олія по підлозі. Потім від переднього краю відірвалося сотні три монгол, і рвонули на амазонок. Вони мчали на своїх низькорослих кониках, пронизливо улюлюкаючи та розмахуючи кривими шаблями. Шалена орда, сотні чорних кіннотників з виттям мчали на ряди войовниць.

По наказу Зари амазонки виставили луки перед собою, затискаючи між пальцями стріли. Помах руки, і злетіла перша хвиля довгих далекобійних стріл, з білим оперенням. Стріли пробивали шоломи та нагрудники атакуючих, збиваючи їх з коней. Три удари серця, і друга хвиля стріл із шипінням розсікла повітря. Амазонки, дрібним кінським кроком, почали рух вперед, розчищаючи простір для атаки.

Після третьої хвилі стріл засурмив баранячий ріг, закликаючи до атаки. Фиркаючи та рикаючи, мов голодні пси, жеребці амазонок рвонули вперед. Войовниці, як одна, закинули луки за спини, а голови каптурами закрили, щоб не бачила орда їх дівочі обличчя.

      Швидко біжать вгодовані сильні коні. Вони мчать по рівнині, по пожухлій траві, їх копита гримлять по сухій землі, куди не дістала злива. Коні відчувають попереду битву, і тому ще більше додають у галопі, самі, без понукань. Величезна рудоволоса Зара скаче на чолі Легіону, відвівши руки з мечами в різні боки.

      Сто корпусів до ординської стіни. Монголи, сховавшись за першою лінією зімкнутих щитів, почали репетувати і розмахувати руками, закликаючи свою кінноту на допомогу. Перед амазонками щільна стіна, нерухома маса. Гучно застукали барабани орди. Десять кінських корпусів. П'ять. Коні скачуть на весь упор, зуби вискалені, розвиваються гриви.

      Монголи не просто стояли муром. В останню мить вони хвилею рушили назустріч амазонкам, наче прагнули зустрічі з ними. Жадали зустрічі зі своєю смертю. І вони так поспішали, що порушили порядок шикування. Саме це і потрібно було амазонкам, саме на це вони  і розраховували.

      Один корпус. Дикі крики розірвали простір. Залізні підкови коней та довгі списи амазонок прорвали цю стіну. Войовниці вклинилися в монгольські ряди, як гарячий ніж крізь масло. Вони розбивали дерев'яні щити і тих, хто ними прикривався. Навколо піднялися хмари чи то пилюки, чи то грязюки, гуркіт та брязкіт розірвали простір. Півтори сотні копій, викинутих уперед, так і залишилися в монгольських шкіряних панцирах. Потім в хід вступили блискучі довгі мечі. Статні важкі коні давили монгол кованими копитами, і ті злякано відскакували в різні сторони. І тут Легіон амазонок впав у бойовий екстаз. Вони приголомшили орду своєю неприборканою люттю та злістю, перетворюючи все навколо на криваве безумство. Але, все ж таки, амазонки діяли тактично злагоджено, і з математичним розрахунком.

Нікатея з розгону вклинилася в монгольську кінноту зліва, методично прополюючи метеоритним мечем шеренгу орди. Вона рубала все, що траплялося на її шляху. В різні боки розліталися бризки крові, слини та уламки дерев'яних щитів. Лівою рукою вона продовжувала утримувати короткий спис. Навколо тіснилися монголи, і Нікатея вже задихалася від запаху крові, бруду та поту. Праворуч заржав кінь Зари. Сестри так сильно заглибилися в натовп орди, що ледве не прорвалися через їхні останні ряди, і не опинилися в оточенні супротивника. І в кожному їхньому ударі гриміла сила, достатня для вбивства десятка монгол. Дві принцеси билися подібно до Титанів Атлантиди, і своїм амазонкам здавалися справжніми богинями.

Народжені для битви і загартовані в кривавих боях, вони володіли мечами з такою спритністю та точністю, якими не міг похвалитися жоден воїн у цьому світі. На якусь мить монголи завмерли з жахом, спостерігаючи за рікою крові та горами трупів, які вони залишали за собою. А потім орда з жахом побігла та поскакала, у бік Переяслава.

Зара дала сигнал горнистці, і та протрубила «завмерти на місці». Амазонки з похмурими обличчями, обрамленими срібними шоломами, швидко перестроїли свої ряди. Всі як одна поклали стріли на тятиви, підняли луки і примружилися, беручи цілі на око.

Зара опустила руку, і повітря заспівало сотнею спущених тятив. Смертельні жала вп'ялися в тіла ординців, що втікали, і лучниці зробили другий постріл, потім третій…

Але вже за рівниною орда збагнула, в чому справа, і почала перебудовуватися. Величезним півтисячним півколом вони кинулися в контратаку. Звичайний план – прорвати та розчленити ряди амазонок. За цією півтисячею рядами вже почала вишиковуватися друга тисяча, що підоспіла з Переяслава. Орді байдуже, скільки воїнів сьогодні поляже, їм на заміну прискачуть інші...