***

Коли ординська кіннота відхлинула, Володимир навіть перейшов у контратаку, і відкинув ворожу піхоту, що почала давити на них. Його дружинники знищили багато ординців, і ледь не потрапили в пастку за мостом, захопившись битвою. Їхня агресивність та хоробрість справили враження навіть на амазонок, що стояли на стіні. Повернувшись за барикаду, Володимир, сильно втомлений та роздратований характером бою, вирішив відвести своїх людей за ворота. За другим рядом возів він залишив двадцятку лучників, забезпечивши їх величезними в'язками стріл.

- Стріляйте їм у голови, - наказав він. - Може й не потрапите, але коней точно пораните. Скоро буде заміна, а нам тут всім робити нічого.

      А в стороні від моста орда пішла в лоб, на приступ міських стін. Було п'ять напрямків атаки, у кожному до півтисячі людей, – зі штурмовими драбинами та гаками.

Ще до штурму Зара помітила, що монголи приготували містки з товстих брусів, з довгими ручками по боках. Вони хвацько тягли їх із-за пагорба, горді від усвідомлення власної величі.

Перші ординці-штурмовики перескочили рів з водою по накиданих деревах та хмизу, дружно ухнули, перевівши подих після сильного ривка, і набрали повітря в груди для заключного зусилля. Край першого містка злетів над землею, і приклався до верху фортечної стіни. Їхні товариші, що бігли за ними, почали застрибувати на цю драбину, і швидко дертися вгору.

Зара, що спостерігала за ними, дозволила собі посміхнутися, бо перші з них вже були майже нагорі. І в цю мить рогатини амазонок дружно перекинули містки в рів, частина з яких почала розвалюватися ще в повітрі. Ординців, що летіли вниз, пронизували стріли амазонок. І над Переяславом поплив, зливаючись у страшне виття, крик жаху та передсмертний стогін. Зара спробувала коригувати дії амазонок, але її настанов вже ніхто не потребував. Амазонки автоматично дотримувалися відпрацьованих на тренуваннях прийомів. Монголи, які були під стіною, хаотично кинулися назад через рів, що аж вітер свистів у вухах.

А на східному кутку міста Нікатея, з двома десятками амазонок та ополченцями, відбивала проривну атаку ординців, які намагалися в цьому місці забратися на стіну. Амазонки поливали їх стрілами, ополченці кидали вниз каміння, дроблячи черепи та ламаючи їм кістки. Каміння сипалося на монголів наче град, але вони не відступали.

Перший монгол застрибнув на стіну, тримаючи над головою щит. Стріла влетіла йому в око, він захлинувся криком і впав зі стіни назад у рів. Ліворуч від Нікатеї четверо ординців вилізли на стіну і утворили клин, пробиваючи дорогу тим воїнам, які піднімалися за ними. Першого Нікатея зарубала, другого скинула на подвір'я монастиря, третьому знесла голову, четвертий полетів назад за стіну. А на завершення увігнала меч у відкритий рот монголу, який з’явився на верхній поперечині драбини. Метеоритний меч вийшов з потилиці, наче крізь масло. Уздовж усієї стіни амазонки з ополченцями відбивали монгольський натиск, хвиля за хвилею. Тисячний Ярослав стояв унизу зі своєю дружиною, очікуючи сигналу Зари, щоб кинути в бій свіжі сили, коли ворота відчиняться. Але продовження не було. Ординці протрубили відхід, і поспішно зникли за пагорбом.