***

Перебравшись дерев'яним підвісним мостом на інший берег Трубіжа, Нікатея з Зарою попрямували до Дніпра. Зара спеціально сповільнила крок, щоб поверхово ввести Нікатею в історію цього місця та подій, що відбувалися тут.

- Ще років триста тому, на цьому місці не було жодного міста, а лише невелике поселення на зеленій рівнині, оточене кільцем пологих пагорбів, - почала розповідь Зара. - Ще за перших князів було заведено, щоб уздовж Дніпра ставити вартових, які мали розпалювати сигнальні багаття, попереджаючи про наближення ворога, або про те, що потрібне підкріплення. Вогнища запалювалися по черзі, на всіх високих пагорбах, які отримали назву Сигнальних Городищ. Цей ланцюг пагорбів тягнувся вздовж Дніпра, і у всіх напрямках Київській Русі. Деякі з цих городищ поступово перетворилися на фортеці, поряд із якими завжди з'являлися села. Переяслав так і залишився б однією з фортець, без назви, якби тоді не відбулася ця битва з печенігами. І незабаром київські князі зробили Переяслав своєю літньою резиденцією. Поселення поступово перетворилося на містечко, а містечко розрослося і стало величезним містом. Воно величезне за мірками цього світу, більше за нього лише Київ та Чернігів.

- Ну, це я вже зрозуміла, - відповіла Нікатея. - А як ти поповнюєш свій Легіон Білих Дам? Де ти взагалі береш цих дівчат?

– О, це довга історія, яка тягнеться ще з часів князя Володимира, – Зара загадково посміхнулася сама собі. – Але я буду коротка у своїй розповіді, бо вже Дніпро перед нами.

- Як скажеш, сестрице, - промовила Нікатея, подивившись на небо. Там, у висоті, кружляв величезний яструб.

- Ця історія відноситься до правління князя Володимира, - розпочала свою розповідь Зара. - Хрещення Русі Володимир рясно окропив кров'ю язичницьких жреців: багатьох стратив, а багатьох втопив у Дніпрі. Ті, що вижили з них, втекли на острів Хортиця, де заснували своє таємне братство. Нікатея, ти пам'ятаєш історію свого народження та походження?

- Ще б не пам'ятати, - відповіла я. – Це начебто було вчора. У Атлантиді існував звичай, у першій чверті року, на свято Вогню, жреці вищої касти вирушали на острів Горгад, де влаштовували шлюбні ігри з войовничими амазонками. Результатом їхнього ритуального злягання були особливі діти. Дівчаток амазонки залишали собі, а хлопчиків, по досягненню ними семи років, відправляли до Атлантиди, з біркою на шиї: від якого жреця цей продукт ритуального кохання. Таких позашлюбних дітей від вищих жерців Атлантиди та жриць-амазонок називали просто: «діти-титани». Діти-титани відрізнялися від інших дітей раннім дозріванням, тому що темпи їх розвитку перевищували нормальний майже вдвічі. Реальне життя цих дітей-титанів протікало в якомусь іншому світі, відгородженому від навколишньої дійсності безліччю бар'єрів та заборон. Якщо коротко, то десь так.

Зара схвально кивнула сестрі.

- Все правильно. І тут для мене таємниця, звідки язичницькі жреці перейняли цей обряд Атлантиди? Як і в Атлантиді, вони під час весняного сонцестояння совокуплялися з відунками-чаклунками, на острові Хортиця. Хлопчиків жреці залишали собі, а дівчаток передавали до монастиря, в Переяслав. Хлопчики ставали козаками-характерниками, а дівчатка – одні монашками, а другі войовницями. Їх навчання розпочиналося з семи років, так як і в Атлантиді. Щодня, від зорі до зорі, їх навчали володіти мечем, списом та щитом. Ця наука дуже сувора, і лише одна з трьох витримувала її. І тому войовницями ставали не всі, більша частина з них йшла в чаклунство та магію, ставали знахарками та травницями. А черниці в монастирі, то вже зовсім інша історія.

- А своїм войовницям ти дала назву? - Нікатея примружилася, в очікуванні відповіді.

- А без цього ніяк, - посміхнулася Зара. – Ім'я моїм амазонкам – Легіон Білих Дам, як в Атлантиді. І повір мені, вони не гірші від тих наших амазонок, лише зростом нижчі.

- Вони такі ж люті та жорстокі, як ми в юності? – з посмішкою перепитала Нікатея. – І такі ж нахабні та зухвалі?

- Такі ж самі, - відповіла Зара. – І ще вони абсолютно слухняні, абсолютно віддані та безстрашні. І, до речі, ще одна важлива деталь, яку ти маєш знати. Після кривавого хрещення Русі волхви мали достатньо підстав ненавидіти київських князів, які заволоділи їхніми землями та майном. І навіть тепер, через два століття, князями робляться спроби зруйнувати острів Хортицю. Ця війна між князями та волхвами відбилася на хлопчиках, які стали козаками-характерниками. Вони люто ненавидять київських князів, і багато з них перебувають на службі у хана Батия, який зараз заливає кров'ю Київську Русь. Тож нашим амазонкам, у майбутньому, доведеться битися зі своїми кровними братами, - козаками-характерниками хана Батия.

- Все як в Атлантиді, коли Титани вбивали амазонок на острові Горгад, - похмуро промовила Нікатея. - Через тисячоліття нічого не змінилося, все циклічно повторюється.