***

- Хіба ти хочеш, щоб твоя дитина провела в Чистилищі на мить більше, ніж треба? – питав священик заплакану жінку. - Звичайно ж ні! Іди за мною, добра душа, не будемо марнувати часу.

Очевидно, що жрець обдурював цю жінку не вперше, подумала Нікатея, дивлячись, як він тягне її за собою.

- Що за народ у цьому місті? – повернулася вона до сестри.

Зара подивилася на неї, але нічого не відповіла.

- А ну поясни, що тут відбувається? – знову звернулася Нікатея до сестри. – Ти ж настоятелька монастиря!

- Нічого особливого, не нервуйся, попи індульгенцію продають.

- Продають? – обурилася Нікатея. – Хіба ці бідні мають зайві гроші?

- Так, вони останнє віддають, - відповіла Зара.

- І що, ці жреці за «останнє» їм допомагають? – поцікавилася Нікатея.

- Ну, якесь моральне полегшення вони одержують. Попи за пару монет можуть позбавити їх померлих родичів від мук у пеклі, або суттєво полегшити їхнє майбутнє потойбічне життя.

- І люди платять за подібні обіцянки? – не вгамовувалася Нікатея.

Зара не відповіла, а лише знизила плечима.

Нікатея подивилася на людей біля церкви, які викликали в неї асоціацію отари нещасних овець. Потім перевела погляд на те, що діялося на майдані. А там уже стояли столи, біля яких юрмилися бідні люди. Один за одним вони підходили до столів, і віддавали жрецям свої останні гроші, а ті записували їхні імена та прохання.

- Ось де прибуткове заняття: сказав щось на втіху, чиркнув пару слів, і отримав нагороду, - обурилася Нікатея, і сплюнула на землю.

Поруч монашка, яка щось купувала, підозріло подивилася на неї.

- Навіщо вони брешуть, що гроші допоможуть їм та їхнім близьким після смерті? – запитала Нікатея Зару. - І чим ці попи відрізняються від атлантських чаклунів?

Вона підійшла до найближчого столика і почала прислуховуватися.

- Пекло, це місце страждань, - вселяв молодий жрець черговому жебраку, який затиснув в кулаку дрібну монету.

- У мене нічого більше немає, - виправдовувався той, показуючи при цьому свій беззубий рот.

- Мала дещиця бідної людини більш угодна Богу, - наполягав служитель церкви.

Благочестивий брат за його спиною захихотів.

- Справа не в кількості грошей, - заливався соловейком жрець, - а в мірі тієї жертви, яку ти приносиш Богові, тому й блаженні жебраки. У тебе більше шансів потрапити до раю, ніж у багатого.

Обірваний жебрак простяг йому мідяк. Потім, нервово облизуючи губи, порився за пазухою, і витяг срібну монету. Підозріло глянув на жреця, і з кривою посмішкою простяг йому другу монету.

- У тебе ще є срібні монети, - переконливо промовив жрець, - а ти даєш лише одну?

- Срібна тільки одна, - заперечив жебрак, - решта мідяки, і тих небагато.

Жрець гіпнотично дивився на нього, не блимаючи.

- У мене в животі пусто, - жалібно промовив жебрак.

Жрець схрестив руки на грудях.

- Ти мене засмутив.

- Але ж мені ..., - жебрак почав схлипувати.

- За кожну монету ти можеш купити подвійну індульгенцію, і навіть більше, - промовив жрець, простягаючи руку.

Жебрак дістав і поклав в його руку брудну ганчірочку, з монетами.

Жрець посміхнувся холодною, лицемірною посмішкою, і глянув на жебрака, як кіт на спійману мишу.

- Запиши його ім'я, - наказав жрець своєму благочестивому помічникові за спиною.

- Абадон, - промовив жебрак. – Моє ім'я – Абадон.

Після цих слів він повернувся на півоберта в бік Нікатеї, і подивився знизу-вгору на неї, своїми золотистими очима, що сміялися.

- Ти ще будеш мені винен, Абадон, - суворо промовив жрець. - Індульгенція куплена, і я звільнив тебе від цілого року перебування в пеклі. Хоча така індульгенція коштує набагато дорожче, а жертвував ти неохоче.

Жебрак скорботно глянув на жреця, і промовив:

- Цей народ не знав страшнішої трагедії для себе, ніж прийняття християнства. Джошуа плаче на небесах, від такої ганьби.

Молодий жрець хотів щось відповісти жебраку, але коли він підняв голову, то того вже не було. Жебрак кудись зник...

Зара з посмішкою також спостерігала за цією сценою, але раптом повернулася до сестри і промовила:

- Тобі слід взнати те, про що навіть не здогадуються християни в цьому світі. Ти маєш зрозуміти їхню релігію.

Нікатея кивнула, роздивляючись розп'яття на стіні церкви, і вона спостерігала за людьми, що проходили повз це розп'яття. Вони падали на коліна перед ним і хрестилися.

Зара взяла під руку сестру, і відвела трохи вбік.

- Послухай мене уважно, ти маєш знати це. Прихильники Мухаммеда, Христа, Будди – всі вони воюють один проти одного в цьому світі, хоча в них багато чого спільного. В ісламі Христос є одним із пророків, а для християн він Бог-Син. Мухамедіанці вірять, що Аллах єдиний, як Єдиний Бог, Джехових. Все однаково, або майже однаково. Але християни у Джеховиха, Творця, не вірять зовсім. Для них Бог Авраама, Ісака та Якова – диявол, і вони малюють його зображення, тільки щоб осквернити його.