***

Брона, схрестивши ноги, сиділа в центрі магічної пентаграми, і, занурена в глибокий транс, не звернула на мене жодної уваги. Вона відгородилася від зовнішнього світу, спрямувавши всі свої почуття всередину свідомості, спілкуючись з духами потойбічного світу. Вона ритмічно розгойдувалася з боку на бік, вимовляючи заклинання, і від такого напруження на її обличчі виступив піт. Я розуміла, що їй, щоб утримувати відкритими ворота між рівнями реальностей, доводилося витрачати багато енергії. Я знала, що в ці моменти вона маніпулювала друджами, тобто духами, які жили в світі смертних. Це була вершина її майстерності, яка говорила про її могутність. Брона мала особливу магічну силу, і вміла спілкуватися з потойбічними Силами Землі. Але вона завжди шанувала рівновагу у Всесвіті, і ніколи без потреби не турбувала духів.

Легким кивком голови вона дозволила мені бути присутньою при магічному ритуалі, а через півхвилини промовила хрипким голосом, не розплющуючи очей:

- Чоботи зніми.

«Вічно вона чимось незадоволена, - подумала я».

- Точно, я вічно чимось незадоволена, - злим голосом озвалася відьма. - Я б давно наклала на тебе прокляття тупості, якби могла посилити те, над чим вже постаралася природа.

- Ну ти сьогодні і зла, - зауважила я.

- Магія - це ключ, який відчиняє зачинені двері, - розплющивши очі, сказала Брона. – Двері, за якими таїться небезпека та сила. Сила, яка може знищити весь цей світ, якщо грати з нею необдумано. Магія – це прокляття, благословення та прогрес. Це високе мистецтво, - могутнє, елітарне і здатне творити неймовірні речі. Магія є Даром, даним небагатьом обраним, як благословення. Але в брудних руках це чисте Зло. Все залежить від того, з якою метою її використовують. Завжди користуйся магією так, Нікатея, щоб сторонні не здогадалися, що це твоя робота. Розумієш? Це як пукнути у натовпі: тихо, непомітно та під контролем. Ще раз хихикнеш, перетворю на жабу.

- Магія магією, але мене непокоїть зовсім інше, - уже серйозно промовила я. – Мене непокоїть бачення. Якісь «кліщеногі», Титани Атлантиди на їхньому шляху... Хто такі «кліщеногі»?

- Добре. Як тобі відомо, я можу переміщатися як у минуле, так і в майбутнє. І я бачила, якою була Земля мільйони років тому, і якою стане в майбутньому. Але якщо з минулим зрозуміло, то з майбутнім не дуже. Там присутні всілякі альтернативні шляхи, і тому подібне. Я відвідувала інші планети, - як нашої Галактики, так і інших. Мене для цього довго готували, щоб після побаченого я не зомліла. Я розповім тобі про те, що навіть жреці Атлантиди не здогадуються, тому слухай.

«Наша Земля. Понад сто мільйонів років тому, ще до перших лемурійців, тут було інше коло еволюції. Ще до появи рептилоїдів тут жили «кліщеногі». Це потім вони перемістилися в бездонні порожнечі центру Галактики, але вони брали свій початок на Землі. Тут вони набудували безліч міст із чорного каменю, будинки в них були без вікон. Сонячне світло заважало їм, і постійно дратувало їх. Вони мали зовсім інші почуття, більш тонкі ніж у людей. Але потім прийшли рептилоїди, і вигнали їх з Землі. Деякі відлетіли на інші планети, а деякі, по прихованих тунелях, проникли вглиб нашої планети.

- А Титани Атлантиди? Вони тут до чого?

– Мені дозволили побачити майбутнє, принцесо. Воно не надто привабливе як для нашої імперії, так і для всієї планети. Я говорила про це твоїй матері, але вона ніколи не приділяла особливої уваги моїм пророцтвам. І я думаю, що це її серйозна помилка. Вона ставиться до мене як до вуличної ворожки, яка стверджує, що її відвідало божественне одкровення.

- Я її розумію, Броно, бо сама не надто вірю пророцтвам.

- Якоюсь мірою ти маєш рацію. Більшість передбачень – брехня, шкідництво і омана хворого розуму. Але іноді вони виявляються істинними, хоча невиразні і надто заплутані, і ніхто не може їх пояснити. Але це не означає, що всі вони брехливі.

- Брона, ти уникаєш питання про Титанів Атлантиди.

Вона відповіла не одразу. Я помітила, що її біополе почало неспокійно мерехтіти.

- Дивні вони створіння, ці Титани Атлантиди, - промовила відьма після тривалої паузи. – Їм дано розплутувати переплетення багатьох ймовірностей та подій, із вражаючою точністю. Але мене завжди дивувало те, чому вони не використовують свої магічні здібності на повну силу. Найчастіше вони спокійно спостерігають, як справджуються пророцтва. Хоча вони самі можуть змінювати перебіг подій, і я не знаходжу собі пояснень, чому Титани не користуються цим. Скоріш за все, ми бачимо все довкола не так, як вони.

– Постривай, Валіус також Титан Атлантиди, і він мій брат-близнюк. Як ми можемо бачити цей світ по-різному?

- Твій брат залишається для мене загадкою, Нікатея, як і ти сама. Ось і все, що я можу тобі сказати. А інформація про «клещіногих» для мене закрита.

- Ти раніше згадала, що тобі було відкрито майбутнє.

- Так. Я бачила велику темряву, яка загрожує всім нам. Це бачення було настільки моторошним і швидким, що спотворило майбутню картинку подій. В одній із ймовірностей буде катастрофа Атлантиди. Коли це станеться, я не знаю.

- І що ти бачила?

– «Машину часу» атлантських чаклунів, яка знищить і атлантів, і амазонок, – відповіла Брона. – А після катастрофи я нічого не бачила.

Я подивилася на неї.