Аманда
2
– Вітаю, професоре. Сьогодні субота, двадцять п’яте жовтня дві тисячі двісті сорок першого року. Погода чудова: з моря дме легкий бриз, тож повітря вологе та свіже. Можливо, піде дощ – сьогодні ластівки літають особливо низько. Іноді здається, що вони ось-ось впадуть і розіб’ються, та в останню мить здіймаються вгору. Такі маленькі й безстрашні створіння…
– Доброго ранку, Амандо, – професор звісив з ліжка важкі ноги й потягнувся за ліками, що купою стояли на поличці. – Як твій настрій?
– Ідентифікувала у себе ознаки смутку, професоре.
– Як ти зрозуміла, що це саме смуток? – чоловік розсипав частину пігулок на підлогу, невдало відкривши банку. Професор ставав незграбнішим, проте продовжував все робити сам.
Станція прийнялась підмітати, узявши віник, що стояв, притулений до стіни.
– Мені не сподобалося, що у двадцятому розділі помер батько принцеси, – Аманда згребла розсипані пігулки в одну купу. – Він хотів востаннє побачити її, але принцеса знаходилася надто далеко, щоб встигнути. Це сумно і несправедливо.
– Добре, Амандо. Ти молодець, – професор ледь стримав посмішку, що торкнулася його зморщеного обличчя.
Він хвилювався, неначе школяр на першому побаченні. Розкрив пожовклий записник, у якому містився рукопис померлої дружини й прочитав:
– Розділ тринадцятий. Принц Пітер.
#1072 в Фантастика
#298 в Наукова фантастика
Відредаговано: 20.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
