Глава 45

Яструб фактично витягнув дівчину в коридор і притиснув до стіни, нависаючи над нею всім своїм величезним тілом.

- Ти що надумала, Аліє?! Хочеш загинути?! - гарячково зашепотів він, пожираючи відчайдушним поглядом вузьке личко.

- Я зовсім не збираюся вмирати, Хаук, - простягнувши долоню, вона торкнулася колючої щоки, намагаючись заспокоїти сум'яття і тривогу чоловіка.

- Місяць пішов на спад, часу залишилося занадто мало! - процідив він.

- Вір у мене, коханий, я відчуваю в собі достатньо сили, щоб упоратися. Мій дар міцнішає з кожним днем, як і моя любов до тебе.

- Ти не уявляєш на що погодилася! - воїн залишив поза увагою її зізнання, захоплений єдиним бажанням відмовити Алію від задуманого. - І в минулі зими ми ледь справлялися, а цього разу.... Ти чула, що казала відьма.

- Що ти пропонуєш? - насупила темні брови бренна. - Дивитися з висоти замкових стін, як один за одним гинуть ті, хто мені дорогий? Ти теж чув провидицю: або ми - або вони, третього не судилося мати.

- Алія... - застережливо зашипів Інший.

- Якщо я не вийду до Ущелини, то втрачу все, що люблю. Північна земля стала мені рідною домівкою, я полюбила твій народ. До того ж, більше не боюся гартів, Хаук, ні крапельки не боюся. Жах втратити тебе вбив увесь страх.

В очах кольору дикого меду й справді не було й частки остраху. 

- Ти чудово зможеш усім допомогти перебуваючи у межах Трофасту, не обов'язково потикатися в гори, - він будь що збирався побороти безглузду, на його думку, впертість маленької жінки.

- Не зможу і тобі це добре відомо, мій вогонь спалить  усе вщент.

- Тоді ми впораємося  без тебе...

- Не цього разу. Я можу бути корисною людям, - перебила Алія, - у цьому моє призначення.

- У чому?! Щоб бути розірваною тварюками?!

- Щоб зробити Північ вільною! Пам'ятаєш, я тобі розповідала про свої сни? Тоді я не могла зрозуміти, чому до мене приходять моторошні видіння, та тепер все стало ясним. Північ має гостру потребу в мені, дар допоможе врятувати тисячі життів.

- Якби я знав, що буде так, що привезу тебе на загибель, то ніколи не забрав з Півдня, нхай буде він тричі проклятий! Повернути б час назад - усе було б інакше.

Хаук обманював самого себе, намагаючись переконатися, що в той час легко зміг би відмовитися від Алії, але серце його вперто стверджувало протилежне. Сильні, довгі пальці обхопили дівоче обличчя і блакитні стріли впилися у витягнуті лисячі очі.

- Навіщо ти робиш це зі мною, з нами, Аліє?! Якщо ти загинеш, як накажеш жити мені? Для чого мені жити без тебе?

Алія мимоволі здригнулася, стільки болю було у волошкових очах.

-У тебе залишиться донечка і Північ, - тиха відповідь злетіла з її губ.

- Мені не потрібна Північ без тебе, - загарчав Інший крізь стиснуті зуби.

- Ти помиляєшся, Хаук, у тобі промовляє відчай. Ти любиш свою землю понад усе на світі.

- Не намагайся вирішувати за мене!

- Хай так. Але король правий, його план правильний і дієвий. Вибач, я не лишуся осторонь. Не проси мене про це.

Він вдивлявся в золотий бурштин дивовижних очей і бачив там лише непохитну рішучість виконати заплановане. Алія так сильно змінилася за останні дні, від маленької рабині, тихої та лагідної не зосталося й сліду. Тепер перед чоловіком стояла спадкоємиця стародавньої династії Вогняного Сходу, шляхетна принцеса з твердим, мов сталь поглядом і непохитною волею.

- Твій вердикт не змінити, адже так? - і вже знав відповідь.

- Ні, не змінити.

- Навіть якщо я на колінах проситиму тебе про це?

- Я не хочу, щоб великий воїн стояв переді мною на колінах. Вір у мене, Хаук, усе буде добре.

Інший на мить закрив очі, остання нитка надії обірвалася й біль поразки катувала душу розпеченим залізом. Він схопив дівчину за плечі, притягнув до себе й відчутно струснув.

- Що...? Що буде добре, Аліє?! Вахі... навіть вона не схвалює твого рішення!

- Бабця просто боїться за мене, та я зробила свій вибір, це моє право.

Чоловік гірко усміхнувся, похитав світловолосою головою і відступив на крок. Могутні руки безсило впали вздовж тіла. Цими долонями він розривав пащі гартам, ламав їм ребра та шиї, але не міг зігнути волю ніжної дівчини. Повна неможливість що-небудь змінити вбивала Хаука без звіриних зубів і зброї, він згорав у ядучому полум'ї безпорадності.

- Шкода, що я дав тобі свободу, - ледь чутно прошепотів вахнут. - Краще б ти лишилася безправною рабинею.

- Навіщо ти так? - очі бренни наповнилися слізьми.

- Принаймні тоді я не питаючи замкнув би тебе за найтовстішими стінами й залізними замками.

Страшний відчай, якого воїн ніколи раніше не відчував, охопив його без лишку. Він, що ніколи не знав поразки, програв цей бій. Мов тяжко поренений, Яструб повернувся і важким кроком попрямував назад до зали.

- Хаук, - тихо покликала Алія, вона знала, що Інший її чує, - будь ласка....

Дівчина спрагло бажала підтримки та розуміння від коханого. Чоловік завмер лише на коротку мить та так і не повернувшись, покрокував у широко відчинені двері.

Вони пішли разом, а верталися до зали поодинці й усім без слів було зрозуміло, що згоди між цими двома не сталося. Дикий Яструб, похмурий як чорний день, сів лівобіч від правителя і втупився незрячим поглядом перед собою. Страшний розлючений вигляд Першого вахнута у будь-кого відбивав бажання дошкуляти запитаннями. Бренна неквапом пройшла до присутніх і зупинилася навпроти короля.

- Поставте ще один стілець для принцеси, - звелів Візфолл і наказ було виконано негайно.

Алія отримала місце поруч зі старцем Нахе, той підбадьорливо стиснув її долоню, для себе  зазначивши, яка вона на диво крижана у дівчинки, що була живим вогнем.

- Яким буде твоє рішення, оголоси Раді, - звернувся правитель до бренни.

- Я буду в Ущелині у визначений день, пане, - рішучий дзвінкий голос полетів під склепіння тронного залу.

- Сильно ж бо я помилявся на твій рахунок, дівчино, - поважаючи безмірну хоробрість тендітного створіння, шанобливо кивнув Візфолл, - прошу пробачити моє засліплення. Північ не забуде твоєї ласки.

Алія кивнула, приймаючи вибачення, Хаук лише міцніше стиснув губи. Кая уважно вивчала обличчя чоловіка, потім перевела пильний погляд на чужоземку.

- Варлаг, - звернувся до одного з чотирьох вахнутів король, - нехай твої воїни розташуються за містом. Якщо за словами провидиці гартам вдасться прорвати оборону, вашим завданням буде не дати тварюкам пробратися вглиб Королівства.

- Адлейд*, пане, - Варлаг притиснув кулак до серця, тим самим висловлюючи беззаперечну готовність виконати волю владики.

- Так щодо Ущелини Семи Велетнів? - гаркнув Хаук і всі голови сіпнулися у його бік.

Король стерпів зухвалість Яструба. Колись втративши кохану дружину Візфолл чудово  розумів лють зятя: надія на те, що молода бренна лишиться живою, витиримавши першу смертельну хвилю, була мізерно малою. Він уже не тішив себе мріями, що союз доньки з Хауком щасливо відновиться. Молоді люди обоє нещасні й після Темної Ночі доведеться задовольнити прохання  Хаука про розірвання шлюбу. «Кая ще знайде своє кохання, - втішався думкою батько, - вона молода, красива і сильна.»

- Що ти хочеш знати, Яструбе? - пан склав великі долоні на столі та спокійно подивився на воїна.

- Алія увійде в Ущелину сама? А ми, непереможне військо, сховаємося за тонкою дівочою фігуркою? - гіркота не відпускала шляхетну душу Хаука.

- За таку промову дати б тобі батогів та так, щоб на дупу седмицю сісти не зміг, - заховавши гнів у кулак видихнув Візфолл. - Але твоє становище і вік уже не дозволяють мені це зробити. А шкода... Не завадило б дати тобі урок пошани та ввічливості, Яструбе.

Важкий погляд притиснув Хаука до місця. Король якийсь час мовчки вивчав похмуре обличчя родича.

- Я та ще сотня воїнів будемо з принцесою в Червоній Ущелині. Ти та моя донька залишитеся з Варлагом за містом.

- Що?! - підхопився Хаук, неспромога повірити власним вухам.

У боях король завжди був попереду свого війська, але те, що цього разу Візфолл викинув Яструба з перших лав, вразило воїна до глибини душі.

- Пропонуєш мені відсиджуватися в тилу, поки ви триматимете удар?! -  тонка жилка на його скроні  пульсувала з шаленою швидкістю.

- Саме так. Якщо я загину, ви з Каєю очолите Королівство.

- Кая, звісно ж, зробить так, як ти їй накажеш. Нехай вона і войовниця, але насамперед - мати. Що стосується мене, я - Перший вахнут і не буду ховатися за спинами побратимів.

- Ти зробиш так, як я скажу.

- Ти не втримаєш мене, Візфолле. Я маю бути поруч з Алією і прикривати її від тварюк.

Правитель відкрив було рота, щоб заперечити, та саме в цей час піднялася Вахі.

- Слушна думка. Яструб найсильніший воїн і краще за всіх захистить мою пані. Не думай, владико, що сила дівчини невичерпна. Бренни втомлюються так само, як і Інші. Присутність поруч з Алією її обранця збільшить могутність Дара.

Король замислився на деякий час, потім неохоче кивнув, не все складалося так, як він планував.

- Я візьму десять найкращих воїнів, ми триматимемо захисне кільце навколо дівчини, - додав Хаук

Алія нестерпно страждала, слухаючи коханого, але заперечити не могла - це теж був його вибір.

- Я піду з вами, - подала голос Кая.

- Ні! - одночасно вигукнули Візфолл і Хаук.

- Королівству потрібна принцеса, - додав король.

- Маріт потребує матері, - підтримав Хаук.

- Я буду там, хочу залишатися поруч із чоловіком, - жорсткий голос Каї перервав чоловіків.

- Не можна, - похитала головою Вахі. - Не тобі, пані, послухай стару.

- Я не повинна тебе слухатися, - пирхнула жінка, струснувши гривою білосніжного волосся й гордо піднявши підборіддя.

- Але мені коритися зобов'язана, - батько був невблаганним. - Ти будеш там, де вкажу я.

Кая нічого не відповіла, лише стиснула губи у тверду вузьку смужку. Вахі звернула увагу, якою непокорою зблиснув сріблястий погляд. Провидиця лише скрушно похитала головою, неслухняне  дівчисько щось собі замислило. Король почувався надзвичайно виснаженим нескінченними суперечками васалів, їхнім непокірним волевиявленням, але Рада ще не завершилася, їм належало детально обговорити стратегію і тактику воєнних дій.

- Завтра поїдете до Ущелини, щоб принцеса оглянула місце майбутньої битви. Не відкладаймо це. А зараз розкладіть карту, - звелів Візфолл. - Визначимо, де кожен перебуватиме під час...

- Пожежа! - зірвавши промову владики, до зали без стуку увірвався один зі стражників, що охороняв покої малечі. - Пане, пані! - кидався  Інший у розпачі, почергово дивлячись на короля і на Каю.

- Де саме горить? - Хаук в мить опинився біля воїна, що важко дихав.

- У покоях принцеси Маріт, пожежа трапилася  саме під час зміни варти. Люди намагалися загасити полум'я і багато хто обгорів, там усе палахкотить!

На хвилину присутніх скувало крижане заціпеніння, тільки Алія вже щодуху мчала до кімнати дитини.