Глава 36

Крик мій прорветься крізь біль та шрами

Розтрощу я ваші брами

Дух і кров, як вогонь у мене!

Грає в жилах вогонь у мене!

В мене!

Безмовна - Aladdin

- Стисни, - різко скомандував Сігел.

Коваль поклав Алії на долоню розпечене залізо, дівчина стиснула пальці, очікуючи нестерпного болю, але на свій чималий подив, відчула лише приємне тепло. Коли розжарений метал торкнувся витонченої долоні, Яструб здригнувся, йому здалося, що це він тримає в руці брусок, який так розпікся, що змінив свій колір на білий. Коли загинула його сім'я, Хаук ще не вийшов з дитячого віку, йому не під силу було врятувати рідних, але тепер його, воїна, вчора ще могутнього і всесильного, навмисне зробили безпорадним і він не міг захистити Алію. Хаук не зумів зберегти життя тієї, кого любить. Усвідомлення безвиході розривало його навпіл, просочувало кров люттю. Усередині клекотав найжахливіший сказ, що спонукав перекинутися у свою другу іпостась негайно і вчепитися ворогам у горло, шматувати їхні горлянки власними іклами та виривати живцем серця. Але Яструб один, а їх занадто багато. Занадто. Такий план заздалегідь приречений на повний провал. "Де ж ти, морхова відьма?! - лаявся про себе Інший, подумки закликаючи Вахі. - Якою ведмежою стежкою так повільно трясуться твої старі кістки? Чоловік до скреготу зціплював зуби та невідривно дивився на ту, кого любив більше за життя, усім своїм єством, кожним подихом. О, він запам'ятає найдрібнішу мить її страждань, щоб потім мститися усякому, хто був до цього причетний.

Сігел весь подався вперед, очікуючи почути крики болю і насолодитися спотвореним мукою прекрасним обличчям. Але південка спокійно стояла, незворушно дивлячись на своїх суддів. Новий вахнут вражено втупився в дівчину, а потім похмуро насупився - безтурботний вигляд Алії свідчив, що розпечене залізо не заподіяло їй ані найменшої шкоди.

- Морхове кодло, - зі злістю сплюнув Сігел.

Навколо здивовано зашумів і зашепотів народ. Король і принцеса зберігали крижане мовчання.

- Досить, - кивнув Алії Нахе після недовгого часу. - Ти пройшла перше випробовування, дівчино. Залізо з вогню може втримати лише той. хто каже правду.

Полегшений видих сотень присутніх шумно пронісся в повітрі.

- На тебе чекає наступна перевірка, - процідив відразу Сігел і негайно віддав наказ, - йди до Червоного Шляху.

Дівчина впевнено попрямувала до вогняної дороги, вона вже зрозуміла, що ніяке полум'я на світі не може їй нашкодити. Дошки згоріли вщент і тепер під їхніми зачорнілими недогризками їй то тут, то там підморгували яскраво-помаранчеві сполохи. Алія підняла поділ сукні й обережно ступила на вугілля, яке пахтіло жаром: ніжне тепло лизнуло пальці, побігло догори, зігріваючи босі ноги, огортаючи приємною млістю тіло, дихнуло в обличчя ароматом соснової смоли. Полонянка мовчки йшла по розпеченому вугіллю, опустивши очі, щоб вороги не бачили, як їй добре і приємно. За Алією напружено стежило безліч очей, і далеко не всі бажали чужинці доброї долі. Візфолл трохи підвівся на стільці й здивовано закліпав, спостерігаючи за тим, що відбувається, Кая підібгала губи та впритул дивилася в обличчя ненависної суперниці. Алія очима відшукала Хаука й променисто посміхнулася йому лише темно-синіми вирами. Душа Іншого, радіючи, стрепенулася, чоловік відчув невимовне полегшення, величезна брила звалилася з його могутніх плечей - Лисичка не відчувала болю.

Пройшовши всю доріжку, Алія знову стала на промерзлу землю й одразу здригнулася - холод колючими голками встромився в шкіру босих ніг. Присутні здивовано переглядалися, не розуміючи, як може така на вигляд тендітна дівчина не поспішаючи йти жахливим червоним шляхом, зберігаючи абсолютний спокій та стійкість. Вкотре за цей день навколо здійнявся неймовірний гамір: люди та Інші жваво обговорювали побачене, відчайдушно жестикулюючи та сперечаючись. Спантеличені, сповнені сумнівів голосно перемовлялися вахнути й старійшини, вони затято дискутували й ніяк не могли дійти бодай якоїсь згоди. Лише Нахе і Кьюфар схвально кивали головами та про щось шепотілися між собою. Варлаг роздратовано стукав молоточком по залізному диску, закликаючи всіх до тиші, але гучний звук тонув у відчайдушному хаосі. Вахнут заколотив ще лютіше і, нарешті насилу домігся якогось спокою.

- Зізнатися, не очікував, що ти доберешся до третього іспиту, - мерзенна усмішка розповзлася худорлявим обличчям Сігела. - Іди до води, південка.

Алія завмерла, розширеними від жаху очима вона дивилася на водну гладь, на її темній поверхні вітер малював брижі й крихітні хвилі. Дівчина зволікала, не наважуючись зробити крок назустріч смерті. У повітрі зависла гостра напруга, натягнута, мов тятива лука, вона дзвеніла, готова ось-ось лопнути.

- Простій людині неможливо так довго протриматися у воді, не зашкодивши собі або не померши, - привселюдно без страху заперечила Алія. - Ваші випробування заздалегідь нездійсненні, ваша перевірка нечесна.

- Ти ніхто і ніщо, щоб вказувати Іншим, які рішення правильні, - з ненавистю процідив Сігел.

Хаук хижо вишкірився.

- Ріж канати, - ледь чутно прошепотів він побратиму, скориставшись тим, що вся увага вартових була повністю прикута до Алії.

Обережно озирнувшись, Лейр витягнув свій меч і непомітно почав зрізати одну за одною численні мотузки.

У натовпі знову здійнявся гомін і нарікання, з усіх боків летіли нестримані, гнівні вигуки:

- Дівчина пройшла два випробування, досить!

- Хтось дуже хоче її смерті, якщо вирішив втопити!

- Людині це не під силу!

- Сігел, покажи приклад, стрибни но сам під воду на цей час, може виявиться, що ти теж морхів виродок!

- Припиніть випробування!

Варлаг бив по столу молоточком, ризикуючи розбити його вщент, але крики і різноголосицю це не зупиняло.

- Хто наважиться опротестувати рішення короля? - рев Сігела перекрив шум, що виник на галявині. - Нехай відьма пройде все, що їй належить і Великий вирішить її долю.

Він повернувся до Алії.

- Мені загнати тебе у воду за допомогою батога чи сама підеш? - його голос, як хлистом розрізав повітря.

Відчувши нарешті довгоочікувану свободу, Яструб із насолодою розім'яв затерплі плечі та став непомітно пробиратися ближче до дівчини. Він не чекатиме, доки його Лисичка захлинеться, Хаук витягне її з озера і вб'є кожного, хто посміє наблизитися. Нехай він загине не на полі бою, а в сутичці зі своїми ж побратимами, начхати, нічого більше не мало значення, лише життя Алії. Воїн міцніше обхопив руків'я меча, якого взяв у Лейра.

Алія повільно попрямувала до водойми. Вона йшла немов не жива, ноги відмовлялися слухатися, тільки неймовірним зусиллям волі обвинувачена примушувала себе рухатися. Кожен крок, що наближав її до вірної смерті, змушував серце стукати дедалі швидше й шаленіше. Дихання почастішало, стало коротким і рваним, на лобі виступив піт, дрібне тремтіння від жаху, що охопив її, струшувало тіло. Зануритися в морозний день із головою в крижану воду саме по собі вже було мукою, як і свідомість того, що зараз настав її час померти. Венами несамовито помчалося полум'я і Алія до хрускоту стиснула кулачки. Ні, вона не падатиме на коліна й не благатиме цих людей про помилування, вони так легко прирекли її на загибель, не захотіли прийняти у свою велику родину. Вона три муна жила серед городян, навчилася розмовляти мовою Півночі, одягалася, як їхні жінки, лікувала недужих, але однаково залишилася для всіх чужинкою, ненависною південкою, іншою... Алія ковтнула гіркий клубок, що заважав вдихнути на повні груди. Було страшно, дуже страшно, як ніколи в житті. Навіть коли її в бурю змило за борт з ящеррана і дівчина боролася за своє життя, раз за разом змагаючись із величезними морськими хвилями, у неї до останнього залишалася надія, що вона врятується й житиме, що Хаук неодмінно допоможе їй. Але тепер сподіватися на диво було неможливо, всі обставини склалися проти них, вони обидва стали бранцями чужої волі, надуманих упереджень і ненависті. Алія підняла підборіддя та розправила плечі, вони не побачать її сліз й приниження. Бранка лише міцно заплющила очі та зчепила зуби, коли крижана волога торкнулася оголеної шкіри ніг. Кожен крок дедалі більше занурював її в чіпкі кайдани холоду, змушував збиватися диханням, колов тисячами гострих голок. Хтось із жінок надривно заплакав і заголосив, можливо, це була Фавста. Дівчина повернулася обличчям до притихлого натовпу, знайшла очима збожеволілого Хаука: "Прощавай, Хаук", - прошепотіла вона. Коли пролунав перший удар молотка судді, полонянка зробила глибокий вдих і повністю зануритися в темні води.

Чоловік пробирався крізь щільне стовпотворіння, орудуючи ліктями та плечима, Інші здивовано дивилися на свого колишнього Першого Вахнута, але зберігали мовчання - Дикий Яструб завжди знав, що робив і не їм нині створювати йому перешкоди. Коли стукіт сягнув половини рахунку, воїн нарешті опинився біля загати.

- Взяти його! - грубий вигук Сігела, який помітив несподівано звільненого бранця, обірвав тишу. Варта короля блискавично кинулася до воїна, щоб перешкодити його задуму. Але Хаук був набагато швидшим, він встиг зробити крок у воду і вже збирався пірнути, як раптом уся водойма осяялася яскраво-червоною загравою. Чоловік відсахнувся, намагаючись зрозуміти, що бачать його очі - вода зсередини вирувала вогнем. Не встиг Хаук й разу кліпнути, як його вкупі з охороною, що саме приспіла, з неймовірною силою відкинуло геть від озерця. Приголомшено закричали люди, немов паралізовані застигли Інші, Візфолл і спадкоємиця підскочили зі своїх місць. Король з виряченими очима дивився на небувале видовище: полум'я, що вирвалося назовні з-під товщі води, охопило все озерце, воно жадібно пожирало воду, немов зголоднілий звір слабку здобич. Шалений неприборканий рев вогняної стихії й останнє жалібне клекотіння вологи, що випаровувалася, супроводжувало небачене дійство. На місці колишньої водойми зяяла тепер порожня западина, її дно вкрилося сухими кірками й тріщинами, немов земля пустелі, що не бачила дощів довгі муни. Усі здригнулися, коли з тверді, що диміла піднялася абсолютно оголена дівчина. Вона була схожа на полум'яного метелика, що ось-ось народиться: охоплена яскраво-червоним величезним коконом, з довгими пасмами волосся, що палали вогнем, Алія підняла голову й подивилася на приголомшливий народ, що геть заціпенів.

Врешті хтось скрикнув, вражений дивовижним видовищем, хтось відвернувся, не маючи сил витримати яскравого світла очей кольору плавленого золота. Алія була схожа на неземне створіння, чудове й незбагненне. Кая, бліда як смерть, задихалася, дивлячись на ту, яку мріяла сьогодні ж побачити мертвою. Візфолл намагався щось сказати, але з його горла виривався лише невиразний хрип. Замилування і страх, невіра та захоплення хвилями пробігали по обличчях північан.

Алія сором'язливо прикрила оголене тіло довгим волоссям, яке сягало до щиколоток і зробила крок вперед - увесь натовп, ніби змовившись, одночасно позадкував.

- Я не захлинулася і не потонула, - сріблястий голосок пролунав у тиші, мов удар блискавки.

Дівчина подивилася на короля, очі її поступово змінювали колір на темно-синій, тіло втрачало полум'яне сяйво.

- Я жива, а значить пройшла й третє випробування, - Алія з надією дивилася на людей та Інших, шукаючи підтримку в їхніх обличчях.

Хаук зірвав з воїна, що стояв поруч, плащ і, миттєво опинившись поруч із дівчиною, накинув вбрання на вузькі плечі, приховавши від сотень поглядів улюблене тіло.

- Схопити обох! - гаркнув Візфолл прийшовши до тями і Алія від несподіванки здригнулася.

Яструб не встиг підняти меч, як на нього миттю накинули товсті, в людську руку залізні ланцюги й міцно стягнули на могутніх плечах. Він лише міг тепер люто гарчати, намагаючись перешкодити королівській охороні знерухомити себе. Але, не маючи змоги ворушити руками, воїн все ж встигав завдати чимало клопоту побратимам, б'ючи їх головою та довгими міцними ногами. Широко розкритими від потрясіння і жаху очима, Алія дивилася на запеклу сутичку Інших. Але і її саму відразу схопили, скрутивши руки за спиною, до болю зав'язавши на очах пов'язку і накинувши на голову щільний мішок. Бранка не пручалася, на це в неї зовсім не залишилося сил, вона витратила все до останньої краплі, намагаючись вижити під товщею льодяної води.

- Які ще потрібні докази, що це створіння кодло відьми та служниця морхів?! - заревів розгніваний Візфолл. - Ви всі щойно були свідками небувалого чаклунства! Нуса легко знищила тонни води, вона так само погубить Північ і весь народ!

- На вогнище відьму! - заволав Сігел. - Її вб'є освячене полум'я!

Варта вже було схопила Алію за плечі, але раптово їх зупинив різкий наказ.

- Стійте! - гучно вигукнув старійшина Нахе та підійшов до короля, довгий білий балахон зміями увивався біля його ніг.

- Дівчину необхідно залишити живою, її провина не доведена, - твердо сказав він.

- Я пів життя провів у бібліотеці замку та одного разу знайшов сувій, у якому йшла мова про людей, що жили на Вогняному Сході й володіли Даром Вогню. Ми вважаємо, що дівчина не бреше і хочемо дати їй шанс проявити себе, - приєднався Кьюфаз до Нахе.

- Ви зовсім від старості розум втратили, білобороді дурні? - заскреготів зубами Візфолл. - Хто ще вважає, що відьму треба помилувати?

Сріблястий погляд оббіг натовп, розгледівши кожну підняту руку, а їх було напрочуд багато.

До правителя попрямували двоє вахнутів Ізехор і Варлаг.

- Якщо дівчина каже правду, її Дар може нам дуже знадобитися, пане, і вміння лікувати теж, - почав Ізехор.

- Ми підтримуємо судження старійшин Нахе та К'юфаза, дівчина заслуговує на один шанс, у її випадку не все так просто й навіть таким не здається, - сказав Варлаг.

Відкинувши розбитий вщент молоточок, він поправив широкий пояс із мечем.

Похмурим важким поглядом король подивився на своїх старійшин і вахнутів - їхні думки розділилися рівно наполовину: одні виступали за страту, інші були категорично проти.

- Ваша пам'ять настільки коротка, що історія з відьмою та тою бідою, що вона принесла колись стерлися геть? - звернувся Візфолл до старійшин. - А ви, - король повернувся до вахнутів, які підтримали Алію, - відьомська краса південки вам очі застилає? Яким чином чужинка зможе довести протилежне кинутим на неї звинуваченням?

- Справами, - спокійно відповів К'юфаз, погладивши довгу до пояса бороду. - Дівиця тепер живе з нами, це вільна жінка, вона визнала над собою твою владу і відтоді вважається північанкою. Ми хочемо дати їй можливість проявити свій рідкісний Дар.

Візфол стиснув губи.

- Я вислухав усіх вас, але останнє слово все ж залишається за мною.

Король піднявся.

Прода вийшла дууууже великою, подій багато і розкриття врешті хто ж така Алія ( і не тільки) зайняло левову частку змісту, тому довелося розділити її на дві глави. Завтра вийде наступна глава, свого роду перша кульмінація книги.