Глава 18

В’ються дороги, сплітаються –
Доля плете навмання.
Кожен має пройти свій шлях
До небокраю життя...

"Долі шляхи" Крода

Коли Алія ступила у відведені їй покої, за вікном уже з'явився світанок, настав ранок - дівчина зрозуміла це, тільки-но підійшла до вікна та смикнула щільні завіси. Значить вона провела біля ліжка принцеси весь вечір та ніч. Алія втомлено опустилася на стілець і озирнулася на всі боки: прекрасне оздоблення кімнати вразило й захопило її, дівчина вміла цінувати красу.

Дуже скоро з'явилися міцні хлопці, не Інші, а з простих людей. Ймовірно, це були такі ж раби, як сама Алія. Вони затягли всередину велику простору балію та наповнили ту доверху гарячою водою. Служниці акуратно розставили тарелі зі їжею на столику і мовчки пішли, наостанок побажавши гості приємного відпочинку. У кімнаті залишилася лише одна прислужниця, яка допомогла дівчині звільнитися від одягу та розплести коси. Занурившись по шию в гарячу воду Алія з насолодою заплющила очі, вона ледь не застогнала від захоплення, що огорнуло її. Колись ось так за нею доглядала мати. А після смерті матері в домі вітчима дівчині стала недоступна така розкіш: лише простий таз був у розпорядженні нелюбої падчерки. Вимити в невеликій посудині неймовірно густі й довгі коси було суцільною мукою, адже помістити їх у таз не видавалося можливим, що вже казати про те, щоб добре промити волосся й виполоскати. Тому, найчастіше, дівчина купалася в озері або лісовій річці. Добре, що холоди приходили в південні землі ненадовго. Відтоді прохолодна вода не лякала Алію, її тіло не було зніжене м'яким кліматом.

Насолоджуючись несподівано наданою їй турботою, дівчина не помітила, як заснула просто в балії: мабуть давалася взнаки сильна втома. Але молоденька служниця розбудила Алію та допомогла помитися. Рабиня терла її тіло вологою ганчіркою, змоченою в ароматному милі, а після старанно виполоскала в запашній воді розкішне вогняне волосся. Прислужниця була на рідкість мовчазна й дуже сумна. Дівчина помітила, що та час від часу крадькома витирає сльози. Маючи добре серце, Алія не могла залишитися байдужою до німого страждання.

- Як тебе звати? - звернулася вона до служниці.

- Іде, моя пані, - тихо відповіла дівчина.

- Я не пані, - зніяковіла Алія, - а така ж рабиня, як і ти. Називай мене просто Алія.

Служниця здивовано округлила сірі очі, але потім похитала головою.

- Я не рабиня, Алія, а вільна, прислуговую в замку за своїм бажанням. Моя сім'я має потребу в грошах, от я й працюю тут, - відповідала вона.

- Чому ти так страждаєш? - Алія легко торкнулася тонкої руки дівчини. - Можу я чимось допомогти тобі? Ти нездорова, у тебе болить щось?

Слова Алії викликали новий потік сліз.

- Мені ніхто вже не зможе допомогти, - дівчина поспішно, немов соромлячись, витирала мокрі доріжки, що бігли по щоках. - Два дні тому я втратила свою дитину, моя донечка, малятко Абі...

Молода прислужниця ковтала сльози, не в силах закінчити свою розповідь, але Алія зрозуміла жінку і без цього. Що могло бути гірше за горе матері, яка втратила своє дитя? Тому мовчала, розуміючи, що немає таких слів, якими можна було б вилікувати біль материнського серця. Тут її Дар був безсилий. Але Алія хотіла пролити хоч краплю співчуття на стражденну душу.

- Нам ніколи не повернути тих, кого ми втратили, - Алія опустила очі, згадуючи свою вродливу молоду матір, - але ми можемо любити їх вічно і ніщо не забере цієї любові з нашого серця. Навіть сама смерть. Повір, Іде, ті, хто пішли, знають про це. Я бажаю тобі, щоб Великий повернув знову в твоє життя радість та щастя. Іноді воно приходить звідти, звідки не чекаєш.

- Не знаю, чи зможу бути ще колись щасливою, - важко зітхнула дівчина і похитала головою. - Але я дякую тобі за добрі слова.

Прислужниця просушила довгі локони тали. Проводячи гребенем по вогненних пасмах, Іде щиро захоплювалася їхньою красою. Далі вона заплела волосся Алії у дві тугі коси і, коротко вклонившись, швидко пішла. Алія залишилася сама. Смачно поснідавши, дівчина лягла в ліжко та, вже засинаючи, вирішила, що сьогодні ж поговорить із Хауком про його обіцянку виконати будь-яке її прохання. І ні, це не буде прохання відправити її найближчим кораблем у землі Прекрасного Півдня. В неї не залишилося там близьких та рідних. Просте й суворе життя на Півночі не обтяжувало дівчину й не бентежило. Існування з вітчимом не могло розпестити її навпаки, найчастіше доводилося терпіти нужду. Нехай Алія волею долі й стала рабинею, але жилося їй на новому місці незрівнянно привільніше й набагато легше, ніж на батьківщині. До того ж пан був добрий, не принижував, ніколи не робив боляче, навіть коли сильно злився. Тут в Алії з'явилися друзі, як-от Фавста й Альбісс, маленький Ун та молодий Інг. Вона по-своєму прив'язалася й до тих Інших, з якими розділяла довгі тижні плавання на ящеррані. Навіть до побратима Хаука, синьоокого красеня-каліки Лейра, дівчина відчувала симпатію та прихильність. Він привітно посміхався їй та намагався підтримати у важкі дні. За своє коротке життя Алія так мало пізнала любові й турботи, що доброзичливість її нових знайомих полонила недосвідчене серце. На подив самій собі, їй не важко було звикати до всього нового. Вона встигла полюбити широкі північні простори, захоплювалася дикою, але такою прекрасною природою. Їй подобалися простакуваті й привітні люди. Тож якби хто-небудь запропонував Алії залишити все й поїхати назад у Сікліцію, вона без роздумів відмовилася б. Дівчина боялася зізнатися навіть самій собі, що головною причиною такого рішення була думка, що в рідній землі вона буде на півсвіту далеко від Хаука. Їх розділить величезний океан й тисячі миль. Ймовірно, вони більше ніколи не побачаться і Алія навіть не знатиме, чи господар живий. Відтоді як Хаук знайшов її, життя дівчини сильно змінилося. Вона не могла дати собі відповідь чи на краще такі круті зміни, чи на гірше. Але без цього чоловіка Алія вже не уявляла свого існування. Звичайно, не виникало жодного сумніву те, що їй необхідно піти в лісові хащі до Вахі. Це єдине правильне рішення, нехай воно й гірчить вічною самотністю та, принаймні, Алія знатиме, що Хаук десь поруч, живий і дихає з нею одним повітрям. У пана є сім'я, він не повинен розриватися на частини. Усе стане на свої місця, коли Алія піде, тут вона зовсім зайва. Із цими думками дівчина міцно заснула на широкому ліжку.