Глава 17

Де місяць у колисочці

Гойда маленьку зірочку,

Там казка починається

Для тебе, немовля.

 "Колискова" Машевський.

Алія відразу відступила вбік, вона не хотіла хвилювати жінку, знаючи, що та не терпить її. Альбісс схвально кивнув, даючи зрозуміти, що згоден з діями дівчини: зараз принцесі не треба бачити талу. Лікар підійшов до Каї.

- Випий ліки, моя пані, це додасть тобі сил, - він підніс до губ жінки пляшечку.

- Мені вже не допоможе жодне зілля, - прошепотіла вона й відвернулася.

Хаук за два кроки подолав відстань та зупинився біля ліжка дружини.

- Завжди є надія, - чоловік нахилився над Каєю.

- Я знаю, що помираю, Хаук, - принцеса важко дихала, її груди високо підіймалися й судомно опадали. - Моя мати померла під час пологів, але хоча б змогла народити королю доньку. Я так мріяла подарувати тобі спадкоємця...Мені шкода...

Вона замовкла, переводячи подих. Альбісс нетерпляче кашлянув, підказуючи вахнуту, що потрібно діяти негайно.

- Послухай мене уважно, Кая, ти - не твоя мати, - Хаук опустився на одне коліно, щоб його обличчя було врівень з її очима. - Ти принцеса Півночі, надія Великої Землі і не маєш права здатися, не можеш піти, в тяжкий час зробивши сиротами своїх людей. Збери всі сили, нині твій найголовніший бій. Вправна войовниця не повинна програти. Не сьогодні й не зараз, Кая, чуєш мене? Не сьогодні і не зараз! Я буду поруч із тобою, на цьому полі битви і ми ще станемо пліч о пліч у наступну Довгу Ніч. Не підведи ж твій народ та... мене.

Кая не блимаючи дивилася в блакитні очі Хаука, потемнілі від моря почуттів, що вирувало в них. Він говорив із таким запалом, гаряче, з непохитною вірою. Так, вона читала в його погляді тверду віру в неї та світлу надію. Хаук ніколи раніше так не дивився на Каю, як зараз. "Ось хто був би прекрасним володарем, - подумала жінка. - Розумний та сміливий полководець, що вміє прорахувати ходи наперед, найкращий воїн. Вахнутом  захоплюються Інші, за ним тягнуться люди, його люблять або побоюються. Та поважають усі: і друзі, і вороги. Хаук уміє підняти будь-кого, хто впав, словом, справою або власним прикладом. За ним ідуть воїни не озираючись..."

- Добре, - прошепотіла принцеса, вона облизала пересохлі, потріскані губи. - Я зроблю все, що в моїх силах.

Хаук задоволено кивнув та влив зілля їй до рота, жінка слухняно проковтнула все.

- Допоможи нам, Великий, - пробурмотів собі під ніс молитву Альбісс, насупивши світлі кущисті брови.

Лікар опустив полог, щоб Кая не могла бачити Алію. Хаук же залишився біля узголів'я дружини. Тендітна тала підійшла до породіллі й відкинула її сорочку. Діючи, як підказувало їй внутрішнє чуття, дівчина почала повільно розігрівати й розтягувати м'язи лона. Спочатку тверда пружна плоть не бажала піддаватися та Алія не відступала, методично й безупинно виконуючи свою справу. Ще ніколи їй не доводилося витрачати стільки сил, ніколи не було так важко. Чоло дівчини вкрилося потом, одяг змок. Але Алії так хотілося допомогти, врятувати життя, вирвати із пащі ненаситної смерті жінку та її дитя. Кая вигиналася, іноді голосно, надривно кричала.

- Хаук, вогонь... - стогнала вона, - Всередині все горить, припини ці тортури, прошу, краще вбий мене.

- Ти витримаєш. Витримаєш і будеш жити.

Чоловік давав їй пиття, витирав мокрим полотном обличчя і шию, утримував у свідомості, не даючи провалитися в безпам'ятство, іноді з тривогою та надією дивився на Алію.  Дівчина розуміла, що спадкоємиця терпить муки. Напевно, їй було нестерпно боляче, адже тала не була звичайною знахаркою чи повитухою, в її венах вирувало полум'я. Та Алія була впевнена, що її сила не руйнує, а допомагає вмістилищу розійтися, розкритися й випустити дитя. Дівчина не знала, скільки вже минуло часу, навіть не розуміла зараз ніч чи вже прийшов ранок. Здавалося, що сили її закінчуються і вона ось-ось без сил впаде на підлогу. Але маленька тала вперто стискала губи й невідступно боролася. Коли Кая все ж знепритомніла, на руки Алії вислизнуло таке довгоочікуване немовля. Дівчина підхопила його за ніжки й струснула, постукавши по спинці. Через коротку мить дитина закряхтіла. Алія, піднявши дитя, широко посміхнулася й передала батькові червоний клубочок, що голосно волав.

- Ти зробила неможливе, дівчинко! - вигукнув вкрай задоволений Альбісс, вирячивши золотаві очі.

Він полегшено видихнув та обійняв дівчину, вдячно розцілувавши її в обидві щоки.

- Вітаю тебе зі спадкоємцем, мій вахнут! - повернувся лікар до Хаука.

- Зі спадкоємицею, - прошепотіла Алія, дивлячись на величезного чоловіка з крихітною дитиною на руках.

- Що ти сказала? - здивовано запитав Альбісс.

- У мене донька, - відповів замість Алії Хаук, і в його голосі дівчина чітко почула гордість та захоплення.

Вахнут зачаровано дивився на затихлу в його руках дитину. Крихітка дивилася на батька своїми припухлими блакитними оченятами й Хауку вони нагадали глибоке безкрає море.

- Я назву її Маріт, моя перлина, - усміхнувся він.

Щастя змінило обличчя чоловіка, його риси розгладилися, зникла похмура складка з чола, промінчики дрібних зморшок розрізали куточки очей. Алія роздивлялася світле обличчя воїна й думала, що Хаук ще дуже молодий. Вона часто про це забувала, бо вже звикла до важких поглядів вахнута.

- Чудове малятко і прекрасне ім'я, - радіючи за Хаука сказала дівчина.

Вона попленталася до тазу й ретельно вимила руки. Лікар підступив до пана, забрав у нього новонароджену, діловито оглянув її та задоволено вишкірився.

- Радий за тебе та пані, Хаук, у вас здорова й міцна дівчинка.

Альбісс відразу гукнув повитух та служниць. Ті, немов зерно в мішок, натовпом посипалися в покої, ахаючи, галасуючи та схлипуючи. Жінки зовсім не очікували гарного результату важких пологів принцеси. Але, побачивши щасливі обличчя присутніх, вони полегшено видихнули, радісно зашепотілися й одразу заметушилися біля Каї та малятка.