Глава 16

Вагітним цю главу не читати, пропускаємо, дівчата!

Тікає між пальців пісок марних надій
Сказати, що треба – хтось так і не зумів
Розбились надії берегів і морів
Забракло назавжди слів

Ти – моя надія
Ти – моя надія

Кана "Надія"

Хаук не знав і не бажав знати, яким чином його подарунок для Алії опинився на шиї в Каї.

- Зніми, - його голосом враз став сиплим.

- Що? - не зрозуміла Кая.

- Зніми, кажу, це не належить тобі, - він торкнувся пальцями тендітної прикраси.

- Не мені? - рот жінки викривила глузлива усмішка, світлі брови швидкими птахами зметнулися вгору. - А кому ж тоді, дорогий чоловіче? Ця скриня стоїть у моїй спальні. Може, те, що знаходиться в ній теж не моє?

- Вгадала, не твоє, - спокійно вимовив Хаук. - Сталася прикра помилка та гадаю, без пари дрібничок ти переживеш, хіба ні? Я підніс тобі достатньо подарунків.

- Дрібнички? За яку дурепу ти мене тримаєш? - ніздрі жінки гнівно затріпотіли, погляд став хижим. - Ця коштовність рідкісна за своєю красою, подібної у мене ще не було. Мені подобається прикраса і я хочу її.

Їхні погляди - срібний і блакитний - схрестилися наче два гострі клинки, лише дзенькоту металу не було чути. Хаук розумів, що наполягаючи на своєму, принцеса просто артачиться, впирається, немов розпещена дитина. По суті, вона завжди нею й була. Адже гарне вбрання, скрині з камінням хвилювали її не більше, ніж Хаука, а значить - зовсім не хвилювали.

- Ти збираєшся хизуватися чужою прикрасою, яку до тебе вже носила інша жінка? - щиро здивувався Хаук.

Кая на мить сторопіла, але відразу примружилася.

- Так ти придбав її для своєї нової іграшки, так? - розлютилася принцеса.

- Це тебе аж ніяк не стосується, - коротко відповів він.

Спопеляючи Хаука гнівним поглядом, Кая зірвала з себе підвіску і жбурнула під ноги чоловікові.

- Принцеса не носить прикраси рабів, - прошипіла жінка, гордовито піднявши сніжнокосу голову.

Хаук посміхнувся її хлоп'яцтву, підійняв коштовність та дбайливо сховав у нагрудну кишеню.

Раптом Кая скрикнула й зігнулася навпіл. Хаук кинувся було до неї, бажаючи допомогти, але жінка зупинила його, піднявши руку. У кімнату одразу ж вбігла Дронгільда.

- Чим допомогти тобі, пані? - ламаючи руки, з тривогою запитала вона.

Вахнут простежив за дівчиною поглядом та подумав, що, ймовірно служниця стояла під дверима, чи то підслуховуючи сварку панів, чи то бажаючи бути поруч, на випадок, якщо спадкоємиці знадобляться її послуги. А може те й інше разом узяті.

Повільно випроставшись, Кая глянула на перелякане обличчя прислуги і презирливо зморщила ніс.

- Іди геть та не дратуй мене своїм квоктанням, бо я сама висічу тебе.

Дронхільда спробувала вискочити з покоїв, але Хаук схопив її за руку.

- Зачекай, кажи, що з моєю дружиною?

Служниця почергово переводила переляканий погляд із принцеси на Хаука, побоюючись гніву обох. Вона хотіла б промовчати, догоджаючи пані, але вахнут міцно тримав її, тим самим не залишаючи вибору.

- Пані страждає пологовими болями з учорашнього вечора, мій господарю, - нарешті вичавила вона із себе, розсудливо вирішивши, що батько дитини має знати про пологи, що почалися в дружини.

- Чому відразу не покликали лікаря та повитух? - гаркнув Хаук і під його важким поглядом Дронгільда стиснулася й затряслася.

- Я пропонувала моїй принцесі погукати Альбісса, пане, - дівчина поглянула на Каю, але негайно опустила очі, - благала дозволити мені привести його сюди. Але, пані злиться, жене мене й не бажає нікого бачити.

Хаук повернувся до дружини.

- Що все це означає, Кая? - суворо запитав він. - Якщо в тебе почалися пологи, чому ти не покликала Альбісса?

- Ще рано. Мені тут ніхто не потрібен, - сріблястий лід її очей пронизував наскрізь.

- Це не тобі вирішувати, - він щільно стиснув губи. - Ти не маєш права ризикувати своїм життям та життям нашої дитини. - Негайно сюди лікаря і повитух! - гаркнув вахнут і Дронхільда відразу зникла за дверима.

- Іди Хаук, залиш мене в спокої, - простогнала Кая.

Вона важко дихала і чоловік раптом зрозумів, що спадкоємиця не хоче, щоб хто-небудь побачив її слабкою й беззахисною, навіть він. "Дурна горда жінка" - подумки вилаявся чоловік.

- Я не зрушу з місця, поки не прийде Альбісс, - твердо сказав вахнут. - А потім, якщо ти наполягаєш, я вийду.

Через годину з дому Хаука Кая вирушила до замку. Вона мріяла народити сина там, де з'явилася на світ сама. Незважаючи на сильні болі, на протести лікаря, спадкоємиця сіла на свого жеребця й вирушила туди, де пройшло її дитинство.

День добігав кінця, але ні Альбісс, ні повитухи нічим не могли допомогти жінці, яка мучилася. Бліда до синяви, вона трималася стійко, докладала всіх зусиль та дитя не виходило. Хаук бачив, що дружина втратила багато крові і що сили її закінчуються. Він із розпачем глянув на Альбісса, але той лише заперечно похитав головою. Вахнут стиснув кулаки, не дозволяючи емоціям взяти гору над розумом. У дитинстві Хаук залишився без сім'ї, то невже тепер і Кая піде в сади Великого, забравши з собою його дитину? З важкою ношею на серці воїн вирушив у покої короля, щоб підготувати того до можливого найгіршого результату. Говорити особливо нічого й не довелося: тільки-но побачивши Хаука, Візфолл заметушився по кімнатах немов самотній вовк. Король втратив двох дружин, які померли під час пологів, яке ж було йому дізнатися, що життя доньки, єдиної спадкоємиці Великої Півночі висить на волосині. Вахнуту важко й незручно було бачити могутнього незламного правителя розтоптаним, зім'ятим горем. Що воїн міг сказати королю, які слова розради знайти? Хаук повернувся до покоїв Каї, де чаклував лікар, відпоюючи нещасну якимись настоянками й травами. Чоловік сів біля узголів'я страждальниці та подумав про те, що на полі бою легше, ніж тут. Там знаєш, що від твого розуму, майстерності та вміння залежить життя воїнів, що стоять поруч і твоє власне теж. А тут... Інший відчував свою повну безпорадність. Коли Кая вкотре знепритомніла і до неї підступили жінки, намагаючись привести до тями, Альбісс підійшов до вахнута.