Глава 12

Серце в грудях стискається, серце вогнем горить,
Ревнощами сповняється, плаче душа болить.

Діти Фристайла. " Ревную"

Той, хто увійшов, завмер у дверному отворі, закривши собою весь прохід. Алія тихо піднялася з ліжка - хто міг завітати до неї в таку годину?

- Не бійся, Лисичко.

Почувши низький голос Хаука, Алія полегшено видихнула.

- Я не боюся, - спокійно відповіла дівчина.

Немов тінь, чоловік безшумно увійшов у будинок і прикрив за собою двері. Він втягнув носом повітря, трохи піднявши голову, як це роблять вовки, і Алія не на жарт стривожилася, не знаючи, чого очікувати наступної миті: якщо Жук має запах гарту, Інший без зусиль відчує його. Але Хаук, схоже, нічого незвичайного не вловив. Він підійшов до дівчини, ступаючи м'яко, немов хижак, і зупинився настільки близько від неї, що темрява вечора не завадила Алії в дрібницях розгледіти його обличчя: вахнут був похмурий і стриманий. Легка щетина виднілася над його верхньою губою, підборіддям і щоками, косиці воїна розпатлалися і світлі, немов стигла пшениця, пасма волосся неслухняними хвилями торкалися широких плечей. Алія глянула в очі Хаука, вони завжди зачаровували своєю дивовижною блакиттю, нагадуючи їй самотні квіти льону в полі.

- Алія, - прошепотів він.

- Хаук, - відлунням повторила вона.

Дівчина внутрішньо напружилася: зараз вона не була готова до розмови з чоловіком, картинка, де він тримав на своїх колінах жінок, посміхався їм і обіймав, виразно стояла перед її очима. Та й ниючий біль у руці не давав забути про злість і ненависть Каї. До того ж ще цуценя... Алія боялася, що воно видасть себе якимось необережним рухом. Уперше прихід Хаука не викликав у серці дівчини звичної тріпотливої радості.

- Навіщо ти з'явилася в замку? - пан наблизився до неї, рвучко взяв за плечі і, притягнувши до себе, вдивився в темно-синю глибину дівочих очей. - Хіба я мало попереджав тебе триматися подалі від королівської сім'ї та мене?

Слова Хаука відгукнулися в серці несподіваним болем.

- Я не шукала зустрічі з тобою і не бажала потрапити до замку, -  Алія  гордо підняла підборіддя. - Я прийшла до Фавсти, але мені наказано було віднести в зал вечерю.

- Невже ти не зрозуміла досі, що наказувати тобі ніхто не може, окрім мене одного? - він вичитував її немов вчитель ученицю, що провинилася.

Алія мовчала, так само дивлячись Хауку в очі.

- Ніхто, тільки я маю право віддавати тобі доручення, - чоловік важко видихнув і зпохмурнів.

- А як же Кая і король? - заперечила дівчина.

- Алія, - тихо сказав Хаук і трохи сильніше стиснув пальці на її плечах, - на цій землі лише я твій... - він замовк, не договоривши.

- Хазяїн, - закінчила замість нього Алія.

- Так, - стиснув губи Інший. - Візфолл не опуститься до наказів талі, а Каю ти можеш не слухати. Тільки я маю владу над тобою, - він притиснув дівчину до своїх грудей, але вона відсторонилася.

- Не треба, Хаук, - Алія зробила крок назад.

- Не треба що? - знову скоротив відстань чоловік та натрапив на витягнуті руки: вона не підпускала його до себе і Хаук спантеличено насупив темні брови.

- Я не хочу, - похитала вогняною голівкою дівчина.

- Я хочу, - заперечив він і знову притягнув до себе. - Що з тобою, чому ти відкидаєш мої обійми?

- Хіба сьогодні ти вже не отримав достатньо ласк? Я бачила, що тобі було з ким провести час і ти виглядав цілком задоволеним, - Алія знову відійшла.

- Ревнуєш? - здивовано підняв брови воїн і легка тінь усмішки торкнулася його виразних губ.

- Навіщо ти тут, Хаук? - запитала дівчина дещо розгубившись.

До зустрічі з вахнутом, вона не знала, що таке ревнощі: виявляється, це почуття завжди приносить біль.

- Я турбувався про тебе.

Чоловік простягнув руку і легко провів тильною стороною по ніжному дівочому обличчю. Хаук акуратно підняв перемотану кисть і поцілував кінчики її пальців.

- Дуже боляче? - він не змигнувши дивився на дівчину.

- Трохи, - збрехала вона, - але Альбісс уже зробив усе необхідне, тож твоє занепокоєння марне.

Розмова не в'язалася, Алія була напружена і трималася відчужено. Хаук уважно вдивлявся в її обличчя, непроглядна темрява анітрохи не перешкоджала йому побачити, як змарніла Лисичка і яка бліда зараз її шкіра.

- Ти здорова? - очі чоловіка швидко оглянули її з ніг до голови.

- Так, - кивнула дівчина.

- Альбісс вважає, що ти не доїдаєш. Скажи мені, Лисичко, чи не голодуєш, ти достатньо харчуєшся?

- Цілком, - зніяковіла Алія.

- Я був у лікаря, шукав тебе, але ти на той час уже пішла. Він сказав мені...

- Що?

- Чи відомо тобі, що Інші знають, коли жінка в тяжкості, це стає зрозумілим тоді, коли чути биття двох сердець. Не раніше. Сама жінка швидше зрозуміє, що понесла.

Алія розгублено слухала Хаука вона, ймовірно, загубила нитку розмови і не розуміла тепер до чого він веде.

- Альбісс припускає, що ти чекаєш на дитину, - прямо сказав Хаук, бачачи збентеження дівчини та  зковтнув. - Лікар сказав мені, що жінка не завжди залишається порожньою, якщо чоловік не виливає в неї своє сім'я.

- Що? - вона здивовано підняла брови.

- Алія, - Хаук м'яко взяв дівчину за підборіддя і з тривогою зазирнув в очі, - скажи мені, чи не відчуваєш ти якихось змін у своєму тілі? Запаморочення, нудоти, слабкості або що там ще?

- Ні, - заперечливо хитнула головою дівчина. - Я почуваюся, як раніше.

Вона нарешті зрозуміла, що мав на увазі Хаук, і трохи почервоніла.

- Добре, полегшено видихнув чоловік. - Бо якби ти опинилася у тяжкості, про це обов`язково б дізнався  Візфолл. І скоріше раніше, ніж пізніше. Тоді тобі не жити. І моя доля теж була б вирішена тому, що я б не змирився. Хоч влада першого вахнута Півночі велика, але проти волі короля я безсилий,

Алія втомлено провела долонею по обличчю й опустила голову.