Глава 8

Лиш тебе одну люблю, лиш тебе одну чекаю,

Лиш тобою я живу, лиш тебе одну кохаю!

Лиш з тобою розділю світлі дні і темні ночі,

Лиш тебе чекаю я, лиш тебе одну я хочу!

Кая знайшла чоловіка в бібліотеці замку: той стояв схилившись над довгим столом, зробленим із рідкісного червоного дерева, уся поверхня якого була завалена рукописами та книгами. Коли жінка увійшла, Хаук вирівнявся й кинув на неї уважний погляд - принцеса явно була не в настрої.

- Здрастуй, коханий, - привіталася вона.

- І ти будь здорова, Кая, - кивнув воїн.

- Хаук, мені сказали, що ти тільки під ранок повернувся в місто, - спадкоємиця пильно дивилася на чоловіка, немов бажаючи проникнути в його думки.

- Так, я був із Лейром і Альбіссом, - вахнут розкрив один із сувоїв, швидко перечитав його, відкинув у купу інших і взяв наступний.

- Але мені сказали, що Лейр повернувся набагато раніше, - насупилася жінка, нетерпляче пересмикнувши плечима.

- Тобі щось занадто багато говорять. Відколи ти стежиш за мною? - чоловік залишив своє заняття і спрямував спокійний погляд блакитних очей на Каю.

Принцеса стиснула губи.

- У мене є відчуття... - почала було вона.

- Кая, ти скоро станеш матір'ю, використовуй свій час собі на користь, а ще й на набуття навичок правити країною. Ти - майбутня королева, на тобі лежить величезна відповідальність за життя та благополуччя людей та земель. А ти зайнята тим, що відриваєш свою охорону від її прямих обов'язків та по всіх місцях розставляєш стеження за мною. Можливо ти думала, що я настільки дурний та сліпий, що нічого не зрозумію й не побачу?

- Чому ти поселив вогняноволосу рабиню окремо, а не разом з усіма? - раптом змінила напрямок розмови жінка, вона зробила два кроки до Хаука, роздивляючись його.

- Це що, допит? - вахнут зсунув брови, дивлячись в обличчя принцеси.

- Якщо тобі так завгодно, то так, - сріблясті очі Каї знову потемніли.

- Дівчина хороша травниця, допомагає лікарю. У будинку в неї буде можливість готувати мазі та настоянки. Тобі чудово відомо, що в Альбісса мало тямущих помічників, таких, хто добре розбирався б у лікуванні. Коли прийде зима, допомога Алії буде безцінною. Це МОЯ тала і Я розпоряджаюся нею, як забажаю. Ми вже говорили про це і досить.

- Називаєш її на ім'я...? - звилася жінка. - Раніше ти ніколи не пам'ятав імен тих, із ким бавився, - точені ніздрі принцеси гнівно роздувалися.

- Кая, ти мучиш ревнощами себе й мене, - чоловік заткнув великі пальці за широкий шкіряний пояс та підняв підборіддя, - якщо це все, про що ти хотіла поговорити, то я бажав би ще попрацювати, у мене надто мало вільного часу. Служба Півночі...

- Усе життя я тільки й чую від тебе: Північ, Північ, Північ, а коли ми будемо просто жити? - перебила чоловіка принцеса і тепер похмуро дивилася на нього.

- Служіння Королівству - це не моя забаганка, а необхідність - ми живі, поки стоїть Північ, - зітхнув радник і втомлено потер обличчя. - Як ти почуваєшся, Кая? - Хаук перевів погляд на великий живіт дружини.

- Сьогодні вночі мене турбували легкі болі, - відповіла вона.

- Я скажу Альбіссу, щоб він оглянув тебе, - сказав чоловік.

- Не варто, це дрібниці, - відмахнулася Кая.

- Ні, варто і сьогодні ж, - заперечив Хаук. - Тепер, якщо ти не проти, я маю працювати.

Він провів принцесу до виходу з бібліотеки і, легко вклонившись, прикрив за нею двері. Радник повернувся до столу, відкрив першу-ліпшу книжку, що потрапила під руки, і почав гортати. Хаук уже кілька днів певну кількість часу проводив у бібліотеці: шукав записи, відомості або згадки про людей Вогню, бодай що-небудь, що проллє світло на їхню сутність та дасть йому можливість допомогти Алії. Він вірив, що бібліотека, яка налічує багато сотень кіл, зберігає в собі безодню знань та таємниць, а отже, серед тисяч книжок і сувоїв є ті, які потрібні йому. Хаук має шукати сам, просити допомоги він не міг, це викличе розпитування і зайву цікавість, тим накличе на Алію зайву небезпеку. Радник сів на високий, оббитий м'якою шкірою стілець та прикрив очі, занурюючись у події останньої ночі: він згадував, яким золотим вогнем світилися очі й тіло Алії, коли він кохав її на тій галявині. Вогонь той не палив чоловіка. Зараз йому здавалося, що її п'янкий аромат, змішаний із пряним запахом трав, витає і в цих стінах. Хаук провів пальцями по губах, пам'ятаючи солодкість її поцілунків, зціпив кулак, знову бажаючи відчути під пальцями вогняні стрічки волосся, які він жадібно перебирав на нічному полі, не бажаючи відпускати від себе дівчину, що взяла в полон його серце.

*

Вахнут із групою воїнів в'їхав на замкове подвір'я: він повернувся з північного кордону Королівства, на об'їзд якого пішло кілька днів. Хаук віддав коня конюхові й піднявся у свої кімнати.

- Ксар, - кликнув він одного зі слуг.

- Так, пане? - на порозі з'явився сивий старий.

- Пані Кая ще не народила? - воїн розстібнув пояс і зняв із стегон меч.

- Ні, пані поки ще не порадувала Королівство спадкоємцем, - відповів слуга.

- Зрозуміло, - зітхнув чоловік і додав - мені потрібна вода, щоб освіжитися з дороги, і чистий одяг.

- Буде виконано, пане, - вклонився дідусь і зник за дверима.

Незабаром Хаук сидів у великій дерев'яній діжці, наповненій гарячою водою, що пахла травами. Чоловік відкинув світловолосу голову на широкий бортик і втомлено прикрив очі. Його думки знову повернулися до Алії. Усі дні в дорозі він думав про неї і шалено сумував. Мужчина із нетерпінням чекав години, коли знову зможе побачити Лисичку. Він уже знав, що дівчина справно повертається в Трофаст до темряви, пам'ятаючи про свою обіцянку. Вахнут задумався над тим, що їй доводиться ходити цілий день лісами, луками і горами. Напевно, вона втомлюється. Альбісс інша справа, він - Інший, його тренованому тілу такі марш-кидки - забава, а Алія маленька і тендітна. Двері скрипнули і в покої до чоловіка прослизнула дівчина з прислуги.