Глава 5

Між нами нитка - ледь тримається
Помах невірний вій - і порветься
А Доля сміється та посміхається
Дай мені волю - в крові захлинеться

Трохи сильніший погляд тобі услід
Не покинь мене, моє нещастя
Що я без тебе:? Талий лід

 Вітер води "Талий лід" ( переклад КВ)

З банкетного залу Хаук провів Каю до її кімнат, поцілував у лоба і побажав тихої ночі.

- Залишись зі мною ненадовго, встигнеш ще повернутися на святкування, - попросила вона, взявши його за руку, образа чулася в голосі жінки.

- Добре, - відповів Хаук і увійшов до покоїв.

Він не хотів хвилювати дружину, це могло зашкодити дитині. Кая була при надії, до пологів залишалися лічені дні. Сьогодні ввечері, після свята, Хаук очікував бурхливих проявів роздратування і злості, що іноді траплялися у принцеси. Але вона напрочуд була тихою і мовчазною.

- Чи добре ти почуваєшся? - насупився чоловік.

- Якщо ти про моє тіло і дитину, то так, усе добре. Просто я втомилася, Хаук, втомилася від безлічі твоїх жінок і твоєї черствості.

- Кілька років тому я просив тебе не робити помилки, обираючи мене в чоловіки. Я знав, що не годжуся для цього.

- Але я кохаю тебе, - вперто сказала Кая.

- Що толку любити холодне серце? Солодко це?

- Ні, не солодко, - погодилася принцеса. - Що я для тебе значу, Хаук? - Кая підійшла до нього, зазирнула в очі, і мужчині ця висока, статна жінка-войовниця раптом здалася тою маленькою дівчинкою, що колись прибігала до нього слухати історії про військові походи. Можливо вагітність робила її такою беззахисною.

-Ти дорога мені і носиш мого сина, - він дивився в сріблясті очі дружини, підсмикнуті тугою. Хауку шкода було Каю, але він нізащо не сказав би цього, знаючи, що співчуття образить її.

- І тільки, - дівчина розчаровано похитала головою і відвернулася.

Вона почала міряти кімнату кроками, немов роздумуючи над чимось.

 - А якщо народитися дочка, а не син? - різко зупинившись, запитала принцеса, допитливо вдивляючись у обличчя Хаука.

- Яка різниця, Кая? - спокійно сказав він, почувши в голосі дружини тривогу і страх. - Це наше дитя і я любитиму його незалежно від того дівчинка це чи хлопчик.

- Я не хочу дочки, - категорично заявила жінка. - Півночі потрібен спадкоємний принц.

- Так стверджує твій батько, але чим погана спадкоємиця? - Хаук здивовано підняв темні брови.

Кая невдоволено зморщила носа і нічого не відповіла.

- А ця, вогняноволоса...? - раптом почала принцеса, і чоловік напружився, але в цей самий час у покої увійшла прислуга. 

Кая замовкла, не бажаючи, щоб їхні розмови стали громадським надбанням замкових слуг, а Хаук пройшов до опочивальні, щоб жінка могла вільно прийняти вечірній туалет. Служниці допомогли принцесі вимитися і вбратися в простору сорочку з прекрасного шовку, облямовану тонким східним мереживом. Вони розплели її довге волосся, звільнивши те від усіх прикрас.

- Ми прогріли тобі простирадла, пані, - сказала одна з дівчат.

- Навіщо? - Кая кинула невдоволений погляд з-під стріл вій.

- Ночі вже холодні й ... - почала було дівчина.

- Я що, схожа на зніжену тендітну квітку? - підібгала невдоволено губи принцеса, і служниці притихли, знаючи складну вдачу їхньої пані, ще більш обтяжену вагітністю.

- Я сьогодні втомилася, йдіть геть, - помахом руки вона відпустила прислугу і нервово зітхнула. Кая звикла до щоденних тренувань, боїв і перегонів, шалено любила полювання, а її нинішній стан робив тіло важким і неповоротким. Вагітність обтяжувала її, жінка дратувалася, але терпіла: майбутній принц того вартий.
Принцеса пройшла до опочивальні та подивилася на чоловіка, що сидів занурившись у свої думки, спрямувавши замислений погляд на вогонь у свічнику. Кілька канделябрів на столі і палаючий камін частково висвітлювали розкішно обставлені покої: всюди на стінах висіли гобелени зі сценами полювання, дикої природи або зелених нурфаїв, що грайливо визирали з-під листя чи коріння. Над каміном красувалося кілька видів зброї, дерев'яні підлоги були встелені шкурами звірів: трофеями принцеси з полювання. Кая незатишно почувалася у великих приміщеннях, тому її спальна кімната мала середню величину. Жінка підійшла до невеликого столика на вигнутих ніжках і налила собі в чашу води зі срібного глечика. Вгамувавши спрагу, вона сіла на просторе ложе, взяла з приліжкової тумби кістяний гребінь, багато прикрашений дорогоцінним камінням, і почала розчісувати біле, немов північний сніг, волосся. Кая дивилася на Хаука й уявляла, як він буде радий, коли вона подарує йому сина, як чоловік із гордістю візьме його на руки та із захопленням дивитиметься на дружину.  

- Кая, я не мав сьогодні слушної нагоди віддати тобі це, - голос Хаука перервав її мрійливе бачення. Він дістав із кишені сорочки перстень, встав та поклав прикрасу в долоню дружини. - Це подарунок для тебе.  - Біле золото пасуватиме до твоєї світлої шкіри.

Кая піднесла до світла коштовність: великий червоний камінь, у відблисках вогню, став переливатися кривавими краплями. 

- Колір крові, - прошепотіла принцеса, раптом здригнулася і перстень, брязкочучи, покотився підлогою.

Хаук підняв його і здивовано подивився на Каю.

- Вибач, із вагітністю я стала надто вразливою, - жінка втомлено провела пальцями по очах.

- Не вибачайся, у твоєму положенні це природньо. Не сподобався? - запитав Хаук.

- Він неймовірно гарний, але я не люблю прикраси, хіба ти забув? 

- Я привіз багато цікавих речей, вибереш собі до смаку, серед усього є чудова зброя і тканини. 

- Добре, дякую тобі, - принцеса вляглася, чоловік укрив її ковдрою, і Кая посміхнулася. - Розкажи мені, Хаук, де ви були цього разу, розкажи про похід, як пливли, що бачили, розкажи про бої, - очі Каї спалахнули палким нетерпінням. 

 Коли Хаук закінчив розповідь, випустивши з неї все, що стосувалося Алії, принцеса вже міцно спала.