Глава 3

Мовчати, кохати, так важко, так тяжко

Могла б я літати, та зв’язана пташка.

Та зв’язана пташка лиш дивиться в небо

Мовчати, кохати так болісно тебе.

Могла б устелити пелюстками поле,

Щоб вітер підняв над тобою їх море.

Могла б та в очах моїх крапельки солі

Від того, що твоє кохання не моє.

Ти міг називати мене моя мила,

Моя найчарівніша зіронька, люба.

Могли би та зв’язані пташині крила.

Не мене цілують твої ніжні губи.

"Мовчати-кохати" - Real O

- Ходімо, Рижику, проведу тебе, - Лейр піднявся і, сильно кульгаючи на ліву ногу, пішов до виходу. Алія поспішила за ним, їй ні хвилини не хотілося більше залишатися тут, серед сотень цікавих очей.

- Лейр, - звернулася до нього дівчина, вона запам'ятала, як Хаук називав воїна, - навіщо тобі проводжати мене? Я цілком здатна сама дістатися додому.

Вона йшла за чоловіком і серце стискалося, що такий високий сильний красень - каліка.

- Так велів мій вахнут, а я воїн і звик підкорятися наказам свого начальника, - пробасив він.

Вони вийшли на подвір'я замку, і Алія побачила, як на волі бігають великі сірі пси. Лейр напружився і трохи відгородив собою дівчину від тварин. Тварини принюхалися, заскавчали, покружляли навколо людей і побігли далі.

- Дивно, - пробубнив собі під ніс Лейр.

- Тобі Хаук велів проводити мене, бо побоювався за мене через сторожових псів? - усміхнулася Алія.

- Не тільки. І це вовки, - поправив талу Лейр.

- Я не розгледіла в темряві,- дівчина закрутила головою, намагаючись ще раз побачити благородних тварин зі сріблястою шерстю.

- Угу і ні краплі не злякалася, - зробив свій висновок чоловік і з прищуром подивився на неї.

- А мала б боятися? - щиро здивувалася Алія.

- Вовків? - запитанням на запитання відповів Лейр і підняв чорні брови. - Зовсім не варто було, це ж кошенята просто,- хмикнув він. - Вони вовки - охоронці, у них лапа, як два моїх кулаки.

Алія опустила очі на руки воїна - великі, сильні і м'язисті, він однією без зусиль переламає їй шию.

- Я не боюся тварин. Ніяких. З дитинства ходила лісом, по ягоди або трави, мене звірі ніколи не чіпали, - Алія говорила з легким південним акцентом, він був співучим і додавав її мові милої чарівності.

Лейр оглянув дівчину з ніг до голови.

- Послухай моєї поради, дівчинко, не розповідай тут про себе нікому, ціліше будеш. І ще: ти була вільною і тепер видно складно звикати слухатися господарів, - Лейр співчутливо глянув на неї, - але, якщо ти хочеш жити спокійно і довго, то повинна навчитися слухняності. Хаук суворий і строгий до себе та воїнів, але він також добрий, справедливий, а до рабів - милостивий. На щастя чи на нещастя, вже не знаю, але у твого пана є дружина, - ось її злити настійно тобі не раджу.

- Я й не збиралася, - Алія знизала плечима, - як рабиня може докучати принцесі?

- Кая смертельно зненавидить тебе, якщо вона зрозуміє, що її чоловік кохає талу. Ось тоді твоє життя буде в небезпеці.

- Гадаю, що пані нема про що турбуватися, Хаук занадто важлива людина, щоб надовго захопитися простою рабинею, його запал скоро згасне.

Лейр вловив ноту смутку, що пролунала в співучому голосі тали, і почув, як на мить завмерло її серце: дівчина страждала за паном, що не робило її становище безпечнішим і легшим. Чоловік промовчав, він був не згоден з думкою Алії - занадто юна і недосвідчена. Ніхто не знає брата, так, як він. А Лейр спостерігав за ним цього вечора, він бачив, як Хаук дивиться на дівчину, як не зводить із неї палаючих очей, у яких не було колишнього льоду. Маленькій талі вдалося запалити холодне серце першого вахнута. Лейр час від часу придивлявся до тендітної дівчини, намагаючись розгадати, як вона здобула перемогу над могутнім воїном? Безумовно тала вродлива, та у Хаука було достатньо чарівних жінок, але весь вигляд дівчини був незвичайним, вона сама здавалася рідкісною квіткою, дивовижною, з п'янким ароматом. Ніколи брат не дивився так одержимо на жодну жінку, ніколи не ревнував, бувало й ділився ними з побратимом. А сьогодні в залі Хаук так скажено блиснув на Лейра очима, рухом власника відсунувши від нього дівчину, що чоловік без зусиль зрозумів - тут щось зовсім інше, ніж просте захоплення і короткочасна пристрасть.

- Вистачить і того, що ти надто вродлива і незвичайна, - тільки сказав воїн. - Будь обережною. І, - прикро насупився Лейр, - йди все ж таки позаду мене, Рижик, вітер трохи розвіюватиме твій аромат. Не знаю, хто ти чи що таке, але занадто привабливо пахнеш, а мені мої руки ще знадобляться, - чоловік згадав, що побратим мав намір їх повисмикувать, якщо він буде розпускати їх.

Він провів дівчину до будинку, що стояв  зовсім недалеко від  лісу і, весело моргнувши на прощання, вирушив у зовнішню частину міста, де сподівався знайти свого вахнута, йому необхідно було поговорити з ним. Алія ще трохи постояла на порозі, вдихаючи осінній аромат близького сусіда - лісу, а потім зайшла в будиночок. Ніч була прохолодною, але, побудований із товстих колод, будинок ще зберігав тепло вогнища. Дівчина дерев'яним кухлем почерпнула воду з відра, попила і пройшла до ліжка. Вона зняла сукню і розвісила її на стільці. Залишившись в одній сорочці, Алія сіла на постіль, поправила подушку і сховалася під ковдру. Було вже досить пізно, але, незважаючи на страшну втому, вона не спала, дивлячись, як місячне світло заливає невелику кімнатку. Через маленьке віконце чулося ухання сови, десь далеко завели свою довгу пісню вовки. Думки її повернулися до Хаука. Алія заплуталася, вона не могла зрозуміти дій Хаука. Чому він так дивно поводився сьогодні? То гаряче дивився на неї, коли вона танцювала. "Для мене, - беззвучно просили його губи, - станцюй для мене". І Алія танцювала лише для нього. Але потім Хаук пішов, кинувши холодні слова і навіть не глянувши на неї... Можливо, він, як і Алія, вирішив, що так буде краще для всіх, якщо вони забудуть одне про одного? Раптом спогадом прийшли слова Хаука, які він запально говорив їй на ящеррані, виблискуючи блакитним вогнем очей: "Я сховаю своє кохання до тебе так глибоко, що ніхто не витягне його звідти й кліщами, раз воно раптом стало не потрібне. Я перестану піклуватися про тебе, як ти того пристрасно бажала...  Можливо брудною та заляпаною перестанеш так сильно хвилювати мене... Ти палко мріяла залишитися рабинею, тож тебе більше ніхто не спитає, чого ти бажаєш.Талу не питають..." Серце стиснулося болем і дівчина прикусила нижню губу. "Ніколи. Я вже тобі казав, ніколи не відпущу тебе" - знову низький голос Хаука увірвався в її думки. Але, мабуть, він тепер вирішив інакше, передумав, переосмислив. У нього гарна дружина, принцеса, яка чекає від нього дитину, а Алія справді, як каже Кая, іграшка, забава. Хауку подобалося, як вона співає і танцює, подобалося її тіло, але це було тоді, коли вони пливли в морі. Може, він був прихильний до неї, бо  сумував за дружиною і домом, а вона  тимчасово розважила його? Вони стільки днів і ночей були разом на кораблі, а зараз вона вперше залишилася зовсім сама. А Хаук? Він теж один чи спить зараз в обіймах дружини? Може він зараз прийде до неї і вона знову почує його низький голос: "Моя Лисичка". Але чоловік не прийшов. Це було неймовірно важко, але правильно. Мабуть Хаук теж дійшов того висновку, що їм краще бути одне від одного подалі. Дівчина в тривожних думках провела майже всю ніч, і тільки світанок, що ледь займався, приніс із собою довгоочікуваний спокій. Її чуйний сон розбудив пташиний базар, який влаштували під її вікном лісові пернаті. Під веселе щебетання Алія розплющила очі і сіла на ліжку: сонце вже зійшло і дівчина почала швидко збиратися. Вона вмилася і пререплела довгу косу, одягла темнішу сукню і накинула на плечі теплу хустку. Алія квапливо йшла до будинків рабів, тривожилася, чи не проспала. Але занепокоєння Алії було марним, був ранній час і тали, похмурі та не балакучі, щойно виходили зі своїх довгих великих приміщень. Чоловіки й жінки з цікавістю розглядали дівчину, що розгублено стояла осторонь.