Глава 2

Берегами далеких морів,
Нескінченними дощами в шовках вітрил,
Ворогами, що не знають жалю у боях за любов -
За її любов, мій срібний князь.

За морями ти знайдеш її,
За холодними річками біль, що тебе пропікав,
За холодними очима...  чи віддасиш  все, що мав,
За її любов, мій срібний князь?

"Ізольда" Млин ( переклад КВ)

Візфолл сердито стиснув губи. Йому нічого було заперечити. Багаторічна служба першого вахнута була бездоганною. Звісно, король знав, що Хаук не зберігає вірність своїй дружині, але він і сам завжди був ласий до жінок, тому дивився на пригоди зятя крізь пальці. Кая при надії і король був упевнений, що з часом онуків у нього побільшає, і це головне, решта - просто чоловічі потреби. Візфолл ніколи не вважав невірність чимось ганебним.

- Хто як не ти, Яструбе, маєш право на свою частину: заслуги твої перед Північчю та служіння короні безпримірно значущі, - погодився владика. - Але що це за здобич, що за нагорода? Всього лише рабиня, нехай і така шикарна. Якби я добре не знав тебе, то подумав би, що ти закохався.

Кая сіпнулася і вперла уважний погляд у лице чоловіка: але легше було розгадати, що думає камінь - обличчя Хаука абсолютно нічого не виказувало.

- Та лід серця не має, чи не так? - продовжував король. - Здається мені, що в дівчини просто неперевершені здібності в ліжку, - він плеснув зятя по плечу.

Візфолл знову засміявся: сьогодні в короля був чудовий настрій: комори ломилися від скарбів, коштовностей і дорогих речей, десятки міцних рабів поповнили домівки талів.

- Нехай вона розважить нас, заспіває чи потанцює. Чи у твоєї іграшки більше немає інших талантів, крім того, як розважати чоловіків? - гидливо поморщила ніс Кая.

Алія густо почервоніла, в її очах блиснула волога. Вона перевела погляд на вогники в канделябрі, спостерігаючи, як маленькі язички виконують свій вічний танок. Принцесі до тали діла не було, вона навіть не глянула на дівчину, її сильно зачепили слова батька, що Хаук бере на ложе рабиню.Рабиню... Чоловік нехтував нею, принцесою Півночі, віддаючи перевагу жалюгідній талі, підніжному пилу, порожньому місцю - складно уявити більше приниження. Гордість не дозволяла жінці виплеснути свій гнів при сотнях Інших, але нічого, вона дочекається, коли дівчина набридне Хауку. Ніхто довго не затримувався в його ліжку і ця забавка скоро приєднається до чималої покинутих коханок. Ось тоді Кая позбудеться її.

- Чому б і ні? - підхопив король. - Нехай потанцює, мені подобається бажання дочки.

- Алія, - м'яко звернувся Хаук до дівчини.

Та стояла задумливо дивлячись на вогонь, що горів у свічниках, довгі вії кидали тіні на бліді щоки. Почувши своє ім'я, вона стрепенулася та перевела погляд великих темно-синіх очей на пана.

- Алія, вшануй бажання владики, потанцюй, - м'яко попросив чоловік. "Для мене" - додав він самими губами і вона його зрозуміла.

- А якщо тала не догодить, - почала було Кая, - то я продам її, або накажу відшмагати, або... - спадкоємиця стиснула губи: такої ніжності в голосі її чоловіка вона ніколи не чула.

- Ти нічого не зробиш, - пальці Хаука міцно стиснули край столу і той тужливо заскрипів.

- Чому, любов моя? У дружини й чоловіка все спільне чи тобі шкода твою іграшку? - очі жінки блиснули азартом.

- Ти переходиш усі межі й забуваєшся, Кая.

- Розпоряджаючись рабами? - усміхнулася принцеса.

- Дратуючи та дражнячи мене.

Здавалося, простягни руку і лід його очей можна буде помацати. Принцеса ніколи не була боязкого десятка, але й у неї мороз пробігав по шкірі, коли голос Хаука ставав надто спокійним: звір затихає перед стрибком.

- Я потанцюю, - співучий голос Алії прозвучав, як  музика у повній тиші.

Хаук полегшено видихнув і, посміхнувшись їй одними очима, кивнув. Дівчина озирнулася: біля королівського столу було небагато місця, тала вийшла на середину маленького майданчика. Вона відкинула за спину важку косу. Заграла музика. Алія заплющила очі та уявила себе на лісовій галявині, серед зелені та квітів, під теплим сонцем Півдня...

Бажання Візфолла, погрози й неприязнь Каї змусили серце вахнута тривожно смикнутися - чи впорається Лисичка? На ящеррані дівчина інколи співала для нього і воїн любив слухати її ніжний голос - певно, так співають лісові  прозорокрилі нурфаї*. Він не знав, чи вміє танцювати Алія, морська хитавиця до танців не налаштовувала. Дуже скоро тривога Хаука зійшла нанівець, дивлячись на Алію він зрозумів, що занепокоєння його було марним. О, вона чудово справлялася. Чоловік зачаровано спостерігав, як танцює дівчина: маленьке гнучке тіло рухалося легко, невловимо, витончено, наче не торкаючись землі, ніби танцювало саме полум'я. Темно синє небо торкалося лише і він згорав у вогні її красивих виразних очей. Зал був вщерть набитий чоловіками та жінками, але воїн не бачив нікого, крім своєї Лисички. Хаук не відривав від неї закоханих очей, єдина зірка на темному небосхилі нині світилася для нього.Дівчина й справді була схожа на прекрасну вальміду: стрункий стан облягала сукня кольору рожевих перлів, що підкреслювала ніжний колір шкіри, погляд спалахував пристрасним вогнем, пухкий рот був ледь прочинений у захваті руху. Червона стрічка злетіла з коси на підлогу, довге хвилясте волосся розсипалося по спині й зметнулося вогняною безоднею. Вражені танцем, піднялися з лавок Інші із захопленням дивлячись на маленьку рабиню, більше схожу на неземне створіння. Жінки витріщалися хто зачаровано, хто розгублено, а деякі й з явною неприязню. Вона викликала або захоплення, або ненависть - занадто незвичайна, щоб можна було байдуже пройти повз. Коли музика обірвалася й Алія зупинилася, Хаук нарешті отямився й обвів світлим поглядом зал. У дзвінкій тиші пролунали самотні гучні оплески короля - Візфолл посміхався, висловлюючи цим своє задоволення. Його овації підхопили сотні долонь. Свято продовжилося так само раптово, як і перервалося: всі знову галасували, обговорюючи чудову рабиню радника, співали й веселилися.

- Ти точно впевнений, Яструбе, що не притягнув у Трофаст вальміду? Гарна, друже мій, гарна, - сказав король, осушивши кубок вина і пригладивши світлу борідку.

Хаук стримано посміхнувся.

- Я втомилася і мені душно, - роздратовано сказала принцеса, кинувши гнівний погляд на вогняноволосу рабиню.

- Іди у свої покої, дочко, тобі треба берегти себе, Півночі потрібен міцний наслідний принц.