Глава 22. Різні наслідки

Фелікс був приголомшливим партнером, якому я з найпершого кроку змогла довіритися. Він вів чітко і впевнено, ніби всі рази я репетирувала не з Еллі, а з ним. Мимоволі усміхалася від почуття, що в тебе виходить. Так здорово, що хотілося сміятися, але не можна — наступний такт понесе з головою.

У цій композиції — а ми її вже чули тисячу разів у танцювальному залі — був момент, у якому одна пара мала лідирувати, поки решта надолужували. У моєму початковому плані я танцювала з імператором, тому було очевидно, що я легко опинялася тією самою парою в центрі, але тепер…

— Феліксе, — під час повільної частини прошепотіла я, — мені потрібна твоя допомога.

— Сукню притримати? — Посміхнувся чоловік, на що я цокнула.

— Мені потрібно дещо, що межує з абсурдом і суїцидом.

— Звучить таємничо, — зауважив Фелікс, — хочеш бути головною парою?

Я здивувалася тому, як легко чоловік зрозумів мої думки, але кивнула йому замість відповіді. Він мовчав кілька секунд, потім похитав головою:

— Брат вийде раніше за нас, але ми можемо стати поруч.

— Зійде, — кивнула я.

Головне, щоби потім сам Фелікс не постраждав, але ножа до горла я йому не підставляю. Якщо робить, значить усвідомлює наслідки. А в мене є свої дії, за які, щоправда, я не була впевнена, що готова наслідки понести. Фелікс відчув, що я тремчу і притиснув мене ближче до себе. У кімнаті відчутно похололо, ніби гралт Шерідан слабко контролював свою силу й запустив схожою хуртовиною, як під час церемонії першої перлини.

Зараз або ніколи. На важливому музичному моменті Фелікс зробив крок ліворуч, замість того, щоб кружляти мене, й одночасно зі своїм братом опинився в центрі кімнати зі своїми партнерками. Звідусіль почувся шепіт — що вони собі дозволяють? Це головна партія, тут має бути одна пара і, природно, це пара — імператор і його супутниця. Але Фелікс упевнено кружляв мене, ніби так було задумано. Стало ще холодніше.

Залишалося кілька обертів, після чого партнер мав узяти дівчину на руки і кружляти вже на руках. Я смикнула з усієї сили лівий верхній ґудзик на своїй сукні й  у легкому природному танці з Феліксом моя сукня з класичної чорної стала сліпуче білою.

Зал захоплено ахнув і завмер. Здавалося, навіть пари забули, як дихати і які рухи далі. Я порушила головне правило — джайли носять тільки чорне. Я танцювала в сліпуче білому.

Фелікс, як так і було задумано, підхопив мене на руки й закружляв так, що я відчула це. Відчула себе вільною. Розреготавшись, я вигнулася і підняла руки з плечей чоловіка вгору в повітря. Я вільна, як той птах, що літав за вікном, як хмаринки, що затишно влаштувалися на небосхилі. Я вільна.

Фелікс дивився на мене захоплено, і довго не хотів ставити на землю — тільки з останнім акордом він, нарешті, дозволив мені відчути підлогу і притримав, щоб я, окрилена польотом, не впала. Тільки тут я помітила, що на руках тримали тільки мене — імператор не став виконувати підтримку з Юкою.

— Було чудово, але про таке потрібно попереджати, — прошепотів Фелікс мені в саме вухо, на що я бадьоро посміхнулася.

— Ти б не погодився.

Фрейк провів мене до фуршетних столів, де відкланявся і пішов, щиро побажавши мені удачі. Розгублена його дивною поведінкою, я обернулася і побачила гралта Артура Шерідана по іншу руку від мене. Його очі метали блискавки.

— Джайла Астрід, дозвольте порозумітися, — викарбував він кожне слово, ніби слова були гострим лезом, — чому ви носите одяг, який дозволено носити тільки членам імператорської сім’ї?

«Тому що в цей момент я повинна була танцювати з тобою, ідіот», — подумалося мені, але вголос говорити це було небезпечно. Утім, запасного плану в мене теж не було — я діяла за натхненням і так, як мені здавалося правильним. Як на зло, міори Тосс у залі не було — не могла побачити підказку в її очах, що мені краще робити і як краще чинити.

— Я…

Слів не було, а на очі набігли непрохані сльози. Я не думала про це! Я хотіла, щоб ти, черства крижинка, дивився тільки на мене!

Але вголос сказати цього, звісно, не могла, тому я просто опустила очі й дивилася в підлогу. Нехай вичитує. Тільки не виганяє. Найбільше я зараз боялася, що моїм наслідком ухваленого рішення стане прямо протилежне тому, на що я розраховувала. Це вже не шашки чи шахи, це рулетка, де ті, хто програв, назавжди закінчують цю гру. Я подивилася в зелені очі імператора.

— Гралт Шерідан, якщо дозволите, — нагодилася до мене міора Тосс, яка присіла в елегантному реверансі. На ній була акуратна сукня смарагдового кольору, яка неймовірно їй личила. Шкода, розглядати чужий гардероб мені зараз не до місця.

— Міора Тосс, у вас є пояснення поведінці джайли? — Здивувався імператор.

— Так, Гралте, — вона знову вклонилася, — річ у тім, що на Землі заведено проводити перший бал дебютантки в білій сукні. Мабуть, джайла хотіла вразити вас, продемонструвавши звичаї землянок.

Від несподіванки я не одразу збагнула, що потрібно підтримати цю нахабну брехню, у яку втрутилася міора, щоб врятувати мене. Вона рятувала мене. Справді.

— Міора, ви розумієте, що це не дозволено, — насупився гралт, не вірячи жодному її слову, — ви дозволили подібне?