Глава 20. Ризикований план

Наступні кілька днів я не бачилася ні з імператором, ні з його братом — вони знову забули про моє існування. Це трохи вкололо впевненість у собі. А раптом міора мала рацію і перша перлина стане останньою для мене? Втім, Еллі не давала мені вірити в це на повну котушку — імператор подарував мені таку кількість різних суконь, що сумніватися в його прихильності не доводилося.

Міор Солдо почав навіть хвалити мене на уроках танців, коли побачив, як старанно я відводжу голову й тягну шкарпетку перед тим, як наступлю. Місцеві танці були чимось схожі на вальс, тож я мала уявлення, що треба робити. Похвала хореографа була, як ніколи, потрібна в день того самого балу.

Від самого ранку у вітальні нас зібрала міора Тосс зі своїм незмінним плесканням у руки і криком: «Тиша». Дівчата навчилися за командою замовкати, щойно чули голос міори. Не дарма я дала їй прізвисько мегера.

— Сьогодні ввечері проходить бал, — проголосила вона, — це час для вас блищати, дорогі джайли. На балу будуть усі, — вона обвела всіх присутніх довгим поглядом. — Будуть аристократи, буде фрейк Фелікс Шерідан, — дівчата почали зітхати, а міора Тосс перевела погляд на мене, — буде імператор. Тож покажіть, чого змогли навчитися за цей час. Привітання, уклін, базові танцювальні кроки та невимушені бесіди — усе сьогодні у вашому розпорядженні, джайли.

Юка підняла руку, не зводячи очей із міори — не могла просто запитати? Ми ж не на уроці.

— Так, джайла Юка.

— На балу буде випробування? — Запитала дівчина й решта притихли.

— Я не можу відповісти на це запитання, — майже усміхнулася міора. — Але ви маєте бути готові до всього. Після балу почнеться період побачень. Кожна з вас щонайменше один раз сходить на зустріч з імператором, а також багато аристократів захочуть побачитися з вами. Пам’ятайте, що відмова сприймається на Жорзесі дуже грубо, тому вдруге чоловік не покличе вас.

«Зате нав’язливих не буде», — подумала було я, а потім згадала, як непрохані Шерідани ходили до мене в кімнату, як до себе додому. Мабуть, у міори була дещо застаріла інформація.

— Що ж, — закінчила свою промову міора, — якщо запитань більше немає, то поспішайте збиратися! Буду чекати новин від вас.

Дорогою назад Марі-П’єр не вгамовувалася з одним і тим самим питанням — що я збираюся вдягнути на бал? Із зачіскою, боюся, усе вже було зрозуміло — у мене не було великого вибору при моєму нехай і дуже грайливому, але короткому волоссі. Зовсім інша справа — сукня. І на неї в мене були окремі плани, про які навіть Марі-П’єр знати не належало.

— Еллі, — напередодні ввечері я говорила з моєю служницею, — ти вмієш шити?

— Звісно, — кивнула вона. — Як і всі, хто працює з нареченими. А що?

— У мене є абсолютно божевільна ідея, яка приверне до мене ще більше уваги, — сказала я, закушуючи від задоволення губу. Я бунтувала. Я страшенно бунтувала й найсмішніше, що усвідомлювала це й отримувала максимальне задоволення від цього.

— Мені страшно, коли ти дивишся на мене так, — чесно зізналася Еллі.

Ми сиділи на дивані і я у фарбах описувала свій план, а потім підкріпила його малюнками, які потайки робила під час лекцій з етикету. Слухати міору Тосс було шалено захопливо, але плести підступи місцевої аристократії мені здавалося набагато цікавіше. Вислухавши мій план, Еллі кивнула, але задумалася.

— Ти абсолютно божевільна, — зізналася вона, — але це може спрацювати. Тільки якщо дізнаються, що я замішана, то звільнять.

— Робила я сама, звісно, — удавано закотила очі, — служниця зі мною навіть розмовляти відмовляється, тільки головою киває!

Еллі розсміялася, ще раз звірилася з моїм намальованим планом і почала займатися його реалізацією. А я відчувала, що цей бал стане фатальним. Якщо мене не вб’ють і не виженуть, то я точно розмажу цю самозакохану Юку по стіні.

Й ось, після промови міори Тосс, я, як ні в чому не бувало, йшла готуватися до балу. Мені потрібно було відігравати роль безтурботної дівчини, яка тремтить і переживає перед балом, але виходило погано. Замість того щоб і далі привертати до себе увагу, я вирушила в бібліотеку до Тіма.

— Джайл Тім, — я помахала йому, щойно увійшла. Хлопчик очікувано просто кивнув, — як справи? Я бачила всі книжки, які ти мені надіслав — вибач, що не зайшла раніше.

Він просто посміхнувся мені, немов говорив: «Нічого, буває, я все зрозумів».

— Ось тільки не завадило б, щоб ти мені ще й порядок надіслав, — чесно зізналася я, посміюючись, — а то поки я розібралася, з якого боку починати, так уже два дні минуло.

Тім розвів руками — не знає, узяв, як йому здавалося. Потім він подивився на мене й нахилив голову, немов ставив запитання.

— Ти питаєш, що я роблю тут? — Запитала я, він кивнув. — Чесно тобі сказати, я задумала дещо божевільне. — Він злякано округлив очі. — Так, настільки, джайле, але мені не можна відсиджуватися осторонь і сподіватися, що імператор зверне на мене увагу. Я сильно відстаю від інших дівчат, які й лагідні, і милі.

Тім подивився на мене і примружив очі, ніби сумнівався, що я справді скаржилася йому на свій бурхливий характер.

— А я не така, — чесно зізналася йому. — І може імператриця з мене нікудишня, тому мені доводиться… брати хитрістю.