Глава 15. Рудий кіт

На другу лекцію з основ магії мене не пустили. Міора Тосс особисто простежила, щоб я не прогулювала етикет, нарікаючи, що мене це не цікавить насамперед.

«Я вже отримала першу перлину, значить подобаюся йому й такою!», — хотіла я відповісти, але промовчала. Міора б точно не оцінила, а потім ще й додатковою роботою завантажила. Сумно я попленталася на найнуднішу в моєму житті лекцію, з тугою дивлячись на Юку, яка лишилася на другій лекції і їй слова ніхто другого сказати не міг.

— Чому до неї таке ставлення? — Бурчала я, чекаючи початку лекції.

— Я чула, що її батько сидить у Раді, — відгукнулася Агнеса із сусідньої парти. На відміну від мене вона була більш натхненна майбутньою лекцією.

— Міор Борль говорив, що батьки переїхали на Землю, — я насупилася, на що Сабіна просто знизала плечима — мовляв, що я можу знати, опинилася тут тоді ж, коли й ти.

Біля входу в кабінет почулася розмова нашої міори з якимось чоловіком. Вона звучала засмучено і злегка роздратовано, але про що саме йшлося зрозуміти було неможливо.

— Як скажете, — останню фразу міора вимовила, уже увійшовши до класу. Слідом за нею гордою і нахабною ходою увійшов Фелікс Шерідан.

Як дівчата не запищали від захвату — не знаю. Деякі точно солодко зітхнули, Агнеса залилася фарбою. Одразу було видно, хто хоче стати імператрицею, а кому й титул фрейки підійде.

— Тиша, джайли, викладати етикет у вас буду я. — Міора хмурилася і підтискала губи. — Тиша, я сказала!

Я дивилася на дівчат і ледь чутно хихикала. Цікаво, вони розуміють, що Фелікс чудово їх усіх читає? Він би зміг затягнути до себе в ліжко майже будь-яку, ледь помахавши пальцем. Мене серед них не було.

Я хмикнула в тон своїм думкам і подивилася на порожній зошит перед очима. Не думаю, що буду хоч щось писати під час лекції. Можна спробувати малювати квіточки, поворожити «кохає-не кохає». Накрило, знаю.

— Джайло Астрід, дивлюся, вам нудно, — серйозним голосом промовила міора. — Пройдіть до дошки, випробуємо деякі приклади вітань. Фрейк Шерідан люб’язно погодився замінити імператора на сьогоднішній практиці.

Я встала, граціозно змахнувши віями. Астрід, тримай емоції під контролем.

Тобто міора спочатку задумала влаштувати лекцію разом з імператором і підлаштувати все так, щоб я опинилася на ній.

Міора була схожа на крижану скелю — жодної емоції не виражало її обличчя, і навіть звичайна складка на переніссі та стиснуті губи зараз були розслаблені. Може вона підлаштувала й зустріч із Феліксом? Подивитися, хто буде ласий на солодкі промови брата імператора.

Остаточно заплутавшись у справжніх намірах жінки, я зробила незграбний крок у напрямку дошки.

— Жвавіше, джайла Астрід, фрейк Шерідан не кусається.

— На відміну від вас, джайло, — закусив губу Фелікс, дивлячись на мене з-під своїх пухнастих вій.

Око сіпнулося. У голові з’явилася картинка, як мені виривають волосся, видряпують очі, обливають кислотою і обіцяють усі наявні й ненаявні тортури нареченої відбору.

— Міора Тосс, — я посміхнулася і присіла в кніксені. — Дозвольте відмовитися від завдання. Вважаю, інші дівчата більше підійдуть на цю роль. Мені імператор дав сьогодні перлину…

— Я обов’язково передам братові ваші слова вірності, — замість міори відповів Фелікс, продовжуючи посміхатися. — Але якщо ваш викладач сказав вийти до дошки, то хіба можна йому перечити?

— Мені невідоме це правило етикету, — з крижаною посмішкою відповіла я і після паузи додала, — фрейк Шерідан.

— Я просив називати мене Фелікс, — рудий кіт, а мені хотілося називати його саме так, сперся на книжкову полицю і дивився на мене, закушуючи губу.

Спиною я відчувала всю ненависть дівчат, від чого посмішка на моєму обличчі ставала дедалі більш і більш нервовою. Подивилася на Фелікса, округляючи очі, щоб він зрозумів, що час зупинитися. Я жити хочу!

— Фрейк Шерідан, — прийшла мені на допомогу міора Тосс, — я не знала, що ви так близькі з джайлою Астрід. Авжеж, я викличу іншу дівчину, з якою ви зможете відпрацювати привітання і знайомство світського суспільства без фамільярностей.

«Такі близькі», — пронісся шепіт за моєю спиною.

«Просив називати Фелікс!», — це більше було схоже на зміїне шипіння.

«Одразу двох Шеріданів?!», — якби вони вже володіли магією, то не зносити б мені голови на плечах.

— Дякую, — зронила я і повернулася на місце.

Мені мстилися жорстоко і кровожерливо. І від конкуренток-наречених я б очікувала цього, але аж ніяк не від куратора відбору і брата імператора!

Продовження лекції пройшло спокійніше — мені дали спокій тільки-но Фелікс переключився на нову дівчину й почав муркотливим голосом знавця кохання спілкуватися з нею. Коли Агнеса вийшла до дошки для тренування привітання, то й зовсім ледь свідомість не втратила — так млосний погляд рудого кота змушував її тремтіти.

Мені залишалося тільки фиркати й удавати, що записую весь цей сюрреалізм у свій зошит. Міора несхвально поглядала на мене, але зауважень не робила.