Глава 12. Вибач

— Ви знали, що фрейк Шерідан теж дружину шукає? — Перервала незручне мовчання Марі-П’єр. — Мені сьогодні служниця принесла новий випуск «Пліткарки», там інтерв’ю з ним.

— Так, я теж читала, — радісно погодилася Мартіна. — Він такий пристрасний, дівчатка, весь час із ним говорила, поки імператор мовчав.

— Ага, і любить він рудих, — кинула Агнеса підозрілий погляд на мене. Утім, я була єдиною рудою з присутньої компанії.

Мартіна й Марі-П’єр далі обговорювали Фелікса захлинаючись — здебільшого це була інформація з Пліткарки. Запитувати про те, як пройшла їхня зустріч з імператором, я посоромилася. Багато хто говорив, що імператор мовчав — у мене ні — і що фрейк Шерідан здавався їм таким величним — зі мною він був майже на ти! — і що зустріч була формальною і їм страшно, чи справили належне враження. Не знаю, яким враження мало бути, але щось я змогла справити точно.

Хихикнула собі під ніс, дивлячись на улюблену гречку з молоком. Коли дівчата почули моє замовлення джайлу, то переглянулися з нерозумінням. Для них гречана каша — це солона страва, а тут я прошу додати до неї молоко, ще й із цукром.

— Колгоспні звичаї, селючко, — пирхнула Юка, яка проходила повз джайла.

— А тобі є із чим порівняти? — Хижо посміхнулася їй у відповідь.

— Звісно, — попалася на вудку Юка, — навколо стільки безкультурщини, як ти.

— Якщо все навколо тебе — село, то постав питання, де ти, — підморгнула їй, змусивши її посміхнутися і покинути територію.

1:0 на мою користь, але тільки сьогодні. Учора все було занадто дивно, щоб винести остаточний рахунок у нашій битві. Я не розуміла Юку з багатьох причин — чому вона так розлютилася на мене саме? І які цілі вона переслідує на відборі?

У вікна світило яскраве сонечко, яке тут, на диво, нічим не відрізнялося від того, що на Землі. Очі раділи, змушуючи забути всі тривоги й образи. Та і як тут злитися, коли серце співати хоче?

Співати йому одразу перехотілося тільки-но міора Тосс грюкнула в долоні й оголосила:

— Імператор Гралт Артур Шерідан!

Він увійшов до кімнати так само ефектно, як і завжди — дівчата в захваті, хтось зі знудженим виглядом, Юка з виглядом відданої кішки: «Дуже чекала, хазяїне, але вдам, що ненавиджу тебе». Як це мало спокусити чоловіка — загадка.

Утім, я не мала рацію, він кивнув їй і навіть усміхнувся, а дівчина кокетливо почервоніла й опустила очі. Аж гидко стало, настільки награно це виглядало. Фелікса сьогодні не було, що засмутило деяких наречених — вони на всі очі читали Пліткарку.

— Джайли, увага, — шикнула на них міора Тосс, і вони дружно сховали журнали.

Артур Шерідан зійшов на сцену, яка, як і вчора, розташовувалася біля тих самих заповітних дверей і привітав усіх нас.

— Усім доброго ранку, мої наречені, — розпочав він свою промову без усмішки чи задоволення від того, що виголошував — наче щоденний обов’язок. — Учора ми познайомилися з кожною з вас, з деякими я навіть встиг потанцювати.

Я насупилася. А як же відсутність фізичного контакту? Подивилася на Марі-П’єр із запитанням в очах — вона знизала плечима, мовляв, нічого такого. «Такого» було багато, але зараз не час і не місце, щоб це з’ясовувати.

— Протягом усього відбору, — продовжував тим часом Шерідан, — ви проходитимете випробування, які приноситимуть вам мою прихильність.

При цих словах він дістав із кишені штанів невелику підвіску, на якій виднілася одна маленька перлина.

— За кожне успішно пройдене випробування або інші, — він зробив паузу, наче йому було ніяково, — досягнення ви отримуватимете по такій перлині. Тільки гральта зможе зібрати це намисто повністю.

Красиво й романтично, але мене це особливо не вразило. Тобто шлях до його серця, ліжка і трону лежить через смугу перешкод? Або як у відомому ток-шоу, раз на тиждень видавати буде?

Я подивилася на широко роззявлені очі Марі-П’єр і посміхнулася — вона точно дивилася всі ток-шоу про кохання і романтику, і мріяла бути якщо не з імператором, то з його братом. Утім, Фелікс мав той ще гострий язик — ні трохи не поступався імператору.

— І перша підвіска вже в мене в руках, — на цих словах він навіть усміхнувся, — тій, яка найбільше мене вразила вчора.

Юка так щиро усміхнулася, ніби її ім’я вже назвали, а вона соромилася вийти до коханого. Я спостерігала за нею, як за театром одного актора — приголомшлива дівчина, звісно. Може грати навіть тоді, коли на неї дивиться тільки її кровний ворог.

— Джайла Астрід Еванс!

На секунду я не стрималася і втомлено потерла очі руками. За що він так знущається наді мною? Намагаючись стерти паніку посмішкою, я встала й постала перед своїм льодовиковим імператором у моєму шедеврі — розпусній сукні з протягнутим у дірки розірваним чохлом. Як я не почала істерично сміятися — дивом даюся.

Гралт Шерідан виглядав спантеличено. Він нахилив голову, роздивляючись моє екзотичне рішення щодо сукні. Із цікавістю він доторкнувся рукою до своїх губ, а другою підпер лікоть. Оцінює?

«Позер», — фиркнула я в думках, піднялася на цю одноступеневу сцену й підійшла до нього ближче.